Читати книгу - "Дев'ять кіл Пекла і ти - моя, Артеліна Грудень"

- Доброго ранку!
Ми з Лідою застигли на порозі і здивовано подивилися одна на одну, а потім одночасно побажали того ж саме босові. 
От що він робить в офісі так рано?
Чому чоловік сам собі готує каву?
І як можна мати такий приголомшливий вигляд зранку?
Власне, це були всі запитання, які крутилися в мене в думках. Гаразд, усі пристойні запитання, які я могла собі дозволити, як підлегла.
- Вам зробити каву? - поцікавився чоловік, дістаючи свою чашку з ароматним американо.
- Ні, дякую, - схаменулася я і пішла до свого нового робочого місця.
- Якщо вам не важко, - замурликала Лідочка в мене за спиною.
Я прискорила крок. Так, спокійно, Елю! Цей красунчик не твій, він суспільний, тобто для інших. Твоя мета - Славік.
Щільно прикривши за собою двері й залишивши Костянтина Веніаміновича наодинці з Лідою, я підійшла до столу й озирнулася. Начебто кабінет і не змінився, той самий пастельний колір стін, ті самі бежеві ролети, ті самі меблі, килим, а водночас усе інакше! У повітрі літав чужий, незнайомий, але хвилююче-чоловічий аромат парфумів. Особисті речі дядька Едіка зникли, а на зміну їм нічого не прийшло. 
На краю столу рівною стопкою лежали папки зі звітами, у центрі стояв сталевий тонкий ноутбук, поруч із яким я помітила ручку і залишений мобільний. Жодних рамок із фотографіями, підставок для канцтоварів, маятників і статуеток. Нічого зайвого, чи просто бос не встиг?
Я перевела погляд на коробку зі своїми особистими речами, яку вчора принесла зі старого робочого місця, і замислилася. Чи варто мені все викладати, чи наслідувати приклад керівництва?
Кілька секунд роздумів, і дівчинка в мені перемогла.
- Адже я все одно не маю на нього види, - пробурчала собі під ніс і рішуче поставила коробку на стіл.
- Що ви сказали? Я не розчув.
За спиною стояв начальник із самовдоволеною посмішкою на вустах і веселим блиском у погляді. Усе він почув! І зрозумів... Гад! І як він тільки так безшумно увійшов? Я ж ні звуку не почула.
- Костянтине Веніаміновичу, ваш розпорядок на сьогодні! - поява Ліди позбавила мене відповіді на провокацію. 
Я спокійно займалася своїми справами, поки колега спробувала на босі весь свій арсенал прийомів. Час від часу мій погляд ковзав по них, помічаючи і реакцію чоловіка, і маневри Ліди. Не змогла втриматися, чого вже обманюватися, і на душі стало тепліше і світліше, коли зрозуміла, що Костянтин Веніамінович не зацікавлений у нашій красуні.
- Він і в тобі не зацікавлений, - їдко нагадав внутрішній голос, протвережуючи і повертаючи на істинний шлях - шлях трудових звершень. 
Переглядаючи на своєму столі приготовані папери, я з жахом зрозуміла, в яку глибоку нору мені доведеться зануритися! Цей ... монстр вирішив перевірити всю продукцію, яку ми випускаємо! Абсолютно всю!
Компанія була заснована в дев'яності і спочатку спеціалізувалася виключно на виготовленні виробів з масиву. Перші роки ми поставляли на ринок виключно кухонні гарнітури, потім ввели в каталог і офісні меблі. До початку двотисячних "Good Wood" вже зарекомендувала себе на ринках і була готова відкривати нові горизонти - м'які меблі. 
Власник, який тоді ще обіймав посаду директора у фірмі, особисто літав в Італію та Німеччину за обладнанням. Звідти ж він привіз і співробітників. Не знаю, як і чим він заманив європейців до нашої ненькі, але цей крок став величезним проривом у розвитку фірми.
Уже через десять років ми стали лідером у своїй сфері, наші фірмові магазини є більш ніж у сотні містах України, а також з'явилися дочірні компанії в Росії, Білорусі та країнах Прибалтики.
Промислові площі розміщені не тільки в Україні, а й у Канаді. 
Якщо вірити паперам, то Костянтин Веніамінович бажає перевірити кожну модель меблів: якість і обсяг виробництва, статистику продажів, актуальність моделі на ринку. Бос має намір переглянути повний каталог, і це загрожує не просто щільним графіком, а майже переселенням в офіс!
Загалом понад сімсот моделей, і кожну бос зібрався вивчити. Щиро сподіваюся, що лише для галочки, а не відповідально, з розумінням і не шкодуючи часу та зусиль!  
- Еліно, ви готові до роботи?
Я відірвала погляд від паперів і прямо запитала:
- Ви хочете провести повну перевірку?
- Не зовсім, - посміхнувся чоловік, але я все одно не дозволила собі заспокоїтися. Погляд боса був надто багатообіцяючим.
- Ті звіти, які ви тримаєте в руках, для мене підготував Едуард Павлович. Мені потрібно перевірити їх на достовірність перед тим, як робити якісь кроки.
- На достовірність? Ви припускаєте, що дані можуть бути помилковими?
Мені була неприємна одна навіть думка, що Палич міг ввести в оману нового боса. Навіщо йому це? Дядько Едік сам ішов на пенсію, а не добровільно-примусово. 
- Еллі, я не в тому становищі, щоб щось припускати. Це недозволена забаганка в моєму випадку. Ваше завдання дізнатися, чи є можливість перевірити цифри у звіті, чи не викликає труднощів деталізація статей витрат, а також звірити дані у вас на руках з іншими звітами.
Я насупилася.
- З якими іншими?
Бос із задоволеним виразом обличчя натиснув кнопку на комунікаторі:
- Лідія, попросіть усіх керівників відділів принести мені звіти за останній квартал.
- Так вони зовсім недавно приносили ...
- Минулі загублені без можливості відновлення.
Не моргнувши оком, збрехав чоловік.
- У вас на оповіщення керівництва півгодини, за годину на моєму столі вже мають з'являтися перші звіти.
- Але...
- Лідія, просто приносьте мені папери в процесі їх отримання.
Костянтин Веніамінович прибрав руку з комунікатора:
 - Уважно дивись усі звіти, які здадуть пізніше призначеного часу, ті, які Лідія принесе найостаннішими, - під мікроскопом, а ті документи, що будуть готові тільки завтра, вивчати будемо разом.
Я здивовано подивилася на чоловіка. Дуже сумніваюся, що хтось принесе звіти пізніше зазначеного часу. Адже все давно готове, раз уже дядько Едік вимагав, а наново роздрукувати і передати справа десяти хвилин.
- Мені зараз запросити деталізацію витрат у системи і перевірити, чи всі цифри внесено, чи якісь відділи не передають дані?
- Ні.
Я розгубилася.
- А що тоді робити?
- Потрібно попрацювати таємним агентом, впораєтеся?
Я насупилася:
- Мені далеко до Мати Харі.
Недоречно згадалися уроки танців. Тепер-то точно можна про них забути.
- Через чверть години у мене почнуться особисті зустрічі з підлеглими. Ваше завдання - робити вигляд, що зайняті своєю роботою, а насправді записувати їхні відповіді. Так само мені буде цікаво вислухати вашу думку щодо кожної бесіди, тож залишайте позначки, що вас насторожило в розмові, що здивувало тощо.
- Зрозуміло.
- Чудово. Може, все ж таки кави? У вас ще є трохи часу.