Читати книгу - "Новий Атлантис, Selene Evance"

І хоч він намагався не згадувати минуле, я однаково час від часу нагадувала собі, чому його варто остерігатися. 

Я зітхнула, відганяючи спогад. Зненацька музика значно стишилася, люди загаласували, безладне дригання скінчилося. 

— Гей, друзяки, турнірна таблиця. Заїзд завтра об одинадцятій вечора, — сказав Ільяс, якого так уперто десь шукав Кенджі. Я відвела погляд і поглянула туди, куди дивилися всі — невеличка таблиця на десять місць. Знизу була написана дата й час наступного заїзду — кільцевого. Три кола круг Атлантис-сіті. Я зиркнула краєм ока на Кіана. Той стиснув щелепи, що аж жовна заходили.  

— Так пізно? — прошепотіла я собі під носа. Кіан пхикнув. 

— Боїшся, що твоя карета перетвориться на гарбуз, мишо?

Я закотила очі, навіть нічого не відповівши, і знову глянула на рейтинг. Першою була я, потім Кіан та Еш. Тата займала восьме місце. Розумничка, звісно, але ж вона йшла попереду. Невже справді оці всі люди в списку встигли обігнати її на останніх п’ятистах метрах? 

Навколо мене почався ще більший балаган, ніж був до того. 

Глянувши на все те дійство, я розвернулася й стала пробиратися крізь натовп туди, де за моїми уявленнями мав бути дурнуватий вихід з цього дурнуватого ангара. Але тут хтось заговорив у мікрофон, вискочивши на підвищення біля великих колонок. Ільяс, знову він, провісник зла. 

— Ола, хелоу чи салю — обирайте, що вам подобається більше. Вітаємо тих, хто пройшов у наступний раунд і не підсмажив собі зад на забігу. Особливо вітаємо трійку найкращих. Цього разу в нас зміни в списку, результати ви бачите перед собою. Перше місце вже третій рік поспіль займає, — Ільяс затнувся, і я зрозуміла, що він шукає мене в натовпі. О ні-ні-ні-ні! Сьогодні я була не в настрої для публічних виступів. У мене був кепський настрій, за спиною стояв кепський Кіан, і якщо я зараз піду туди, до Ільяса, то всім стане тут мало місця. 

Я могла просто розвернутися й піти, попри те що всі й так озиралися на мене й діставали телефони з кишень. Але Кіан, хай йому добре живеться, стис моє плече. 

Я всіма відчуттями — і, певно, якимось шостим чуттям — відчула, як він схилився ближче й прошепотів:

— Якщо взялася, то грай до кінця. Або слідуй, або веди. 

— Я не в настрої бути цирковим клоуном, — злісно прошепотіла я, зуби аж звело від роздратування. 

— Вів, вони всі бажають зайняти твоє місце, — він знову підштовхнув й сам послідував за мною. — Якщо втечеш, покажеш, що їм це може вдатися. Навіть якщо вони не змогли цього зробити минулоріч чи два роки тому. 

— Я не втікаю. Але й не збираюся грати на публіку, щоб мене всі любили. 

Ільяс, завбачивши мене, просяяв. Простягнув руку й допоміг забратися на підвищення. Тримай мене мамо, який джентельмен у розтягнутій на три розміри футболці. З іншого від Ільяса боку опинився Кенджі й, завбачивши Кіана, повів бровою. 

— Золота трійка! Шалених вам заїздів, панове. Удачі не існує, тому тримайтеся за кермо міцніше, — і, подумавши хвильку та кинувши на мене короткий погляд, додав: — Віві в нас безжальна, тому раджу їздити швидко, якщо навіть схочете здатися. 

— У тебе настільки кровожерлива посмішка, що на наступний заїзд приїдемо тільки ми з тобою, — прошепотів мені на вухо Кіан, поки Ільяс розпинався про щось іще. Я переступила з ноги на ногу та схилила голову до плеча. Відчула, як укладене Татою волосся посипалося набік. 

Ну гаразд, граймо. 

Поглядом я відшукала подругу в натовпі, і та, зустрівшись зі мною очима, склала руки біля рота й закричала: 

— Tu es magnifique, Vivienne!¹  

— Je sais², — одними губами прошепотіла я й знову розфокусувала зір. 

Кіан позаду відступив на крок назад, а коли я повернула голову до нього, коротко смикнув кутиком рота й хитнув головою.

— Чекатиму на тебе за амбаром. Треба поговорити, Ві. 

І, зістрибнувши з підвищення, розчинився в натовпі, наче тінь.

*** 

¹ Ти прекрасна, Вів'єн. 

² Я знаю. 

Як вам перша й не остання зустріч? Діліться емоціями, думками та спостереженнями. На всіх чекаю в коментарях!