Читати книгу - "Козел, або Як закохатися в начальника, Alina Pero"

Я зайшла в квартиру й одразу попрямувала на кухню. Усе робила машинально: наповнила чайник водою, натиснула кнопку, дістала улюблену чашку. Ложка дзенькнула об стінки, коли я насипала каву. Занадто різко, занадто нервово.

За хвилину гаряча рідина вже парувала, обпікаючи пальці. Я зробила ковток, намагаючись зібрати думки.

Робота. Потрібно знайти роботу.

Взявши чашку, я пішла в кімнату, сіла на ліжко, витягла ноутбук і відкрила сайт з вакансіями.

Очі швидко пробігли перше оголошення:

«Оператор кол-центру. Заробітна плата: 10 000 грн».

На комуналку вистачить, але як тоді зібрати на операцію?

Закриваю.

Наступна:

«Бухгалтер у міжнародну компанію. Вимоги: вища освіта, досвід від 3 років, знання спеціалізованих програм».

Не варіант. Досвіду бракує.

Далі:

«Продавець у супермаркет. Зарплата: 13 500 грн. Графік: 6/1, зміни по 12 годин».

Тобто ні часу, ні сил шукати щось краще.

Я голосно видихнула й різко закрила ноутбук.

Нічого. Нічого нормального.

Піднесла чашку до губ – кава охолола.

Поставила її на тумбочку, відкинулася на подушку й втупилася в стелю.

Що робити? Як бути далі?

Думки крутилися хаотично, розривали голову. Я заплющила очі.

Темрява.

І раптом, непомітно для себе, провалилася в сон.