Читати книгу - "Новий шанс на щастя, Оксана Мрійченко"

— Олег почав зраджувати ще до того, як ми одружилися. Вже три роки… А я дізналася лише сьогодні, — Катя знову схлипнула, ковтаючи сльози. — Він водив сюди свою коханку. А я намагалася переконати його у своїй вірності. Дурепа.

Дмитро шумно зітхнув, остаточно ховаючи її в обіймах. Катя на повну дала волю сльозам, випускаючи свій біль. Емоції не вщухали довго, вирвавшись на волю бурхливим виплеском відчаю. Катя не могла опанувати цей відчай. А Дмитро терпляче заспокоював її, похитуючи у своїх обіймах наче малу дитину. Зрештою Катя перестала плакати. І відсторонилася від боса, винувато поглянувши на нього. Було соромно за свою слабкість. Але на серці стало трохи легше.

— Вибачте, Дмитре Олександровичу. Не хотіла завантажувати вас своїми проблемами.

— Я завжди радий допомогти, Катю, — Дмитро м’яко посміхнувся і підняв руку, обережно витираючи пальцями дрібні сльозинки на її щоках. — Я ще вранці помітив ваш сумний настрій. Але не зрозумів у чому причина. Як ви зараз почуваєтесь?

— Вже краще. Дякую.

— Візьмете на завтра ще один вихідний?

— Ні. Я вийду на роботу, — Катя тихо зітхнула, не в змозі відвести погляд. — Їдьте додому.

— Я точно можу залишити вас саму? — Дмитро став похмурим. — Раптом Олег повернеться?

— Він не повернеться. Та й ключів у нього немає. Залишив тут, — Катя нарешті відвела погляд і встала на ноги. — Їдьте.

Дмитро неохоче підвівся з лавочки і натягнув взуття та пальто. А потім видобув з кишені візитівку і протягнув її Каті.

— Це мій особистий номер. Якщо Олег раптом повернеться, одразу телефонуйте. Домовились?

Дівчина кивнула і взяла візитівку. Дмитро попрощався і вийшов з квартири. А Катя замкнула двері зсередини і попленталася у вітальню. Всередині було пусто і холодно. Самотньо. Але спогади про затишні обійми Дмитра зігрівали цю порожнечу. І Катя не сумнівалася, що все зробила правильно.