Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

Я ніколи не відчувала таких емоцій. Ніколи, навіть у минулих моїх стосунках, не було такого спалаху пристрастей. Та це навіть порівнювати неможливо. Усе, що було до цього, усі почуття й емоції, які я пережила, були теплим вітерцем порівняно з тим, що я відчувала зараз. Це був просто океан емоцій.

Ще мить, і думаю, що я б потонула в цьому океані. Нас перервав той хлопець, Віртен. Він буквально відтягнув того, з ким я до цього так захоплено цілувалася. І тепер, трохи прийшовши до тями, я жахнулася. Що зі мною?! Звідки це?! Чому я раптом накинулася на незнайомця, спочатку почавши з ним перепалку, а потім перейшовши до поцілунків?! Я ж ніколи так не діяла! Якщо мені хтось подобався, я починала поступове зближення, і тільки усвідомивши, що мені відповідають взаємністю, дозволяла собі почати проявляти ретельно стримувані емоції. Тут же, у ситуації з цим незнайомцем, розум мені начебто відмовив, і я діяла на інстинктах та емоціях. Чому?

Я спробувала розібратися в собі. Але чомусь не дуже виходило. Хотілося повернутися до поцілунків із незнайомцем, і взагалі бути якомога ближче до нього. Що? Знову?

Я спробувала мислити тверезо. Може мені щось підсипали, і тепер мене тягне до чоловіків? Та ні, якби це було так, мене б тягнуло до всіх представників протилежної статі. А мене тягне саме до того, з ким я кілька секунд тому цілувалася.

Знову подумавши про нього, я подивилася йому в очі, і побачила в них те, про що думала сама. Як би опинитися ближче до нього? Його тягнуло до мене з тією ж невблаганною силою, що і мене до нього. Він почав вириватися із захоплення друга, прагнучи наблизитися до мене. І я усвідомила, що якщо це безумство відбувається не тільки зі мною, а й із ним, то, можливо, ми пов'язані? Можливо, він мій суджений? На задвірках пам'яті спливло, як мама колись розповідала про зустріч своєї пари. Це було так давно, ще в минулому житті, до того, як я втекла з дому, коли мама ще була жива. Вона начебто казала, що під час зустрічі своєї пари голова повністю відмовляє, залишаються тільки голі емоції та інстинкти. Дуже схоже на те, що відбувається зараз.

І що мені робити? Чинити опір цьому потягу, чи піддатися? Голова підказувала, що є важливіші й більш термінові справи, але інстинкти збунтувалися і не хотіли підкорятися якимось раціональним доводам. Хотілося не просто опинитися максимально близько до своєї пари, притиснутися і почати досліджувати чоловіка, який так несподівано з'явився в моєму житті. Мені хотілося, щоб увесь світ, усі відволікаючі чинники просто зникли і залишили нас у спокої, давши пізнати одне одного ближче.

Так, схоже, я вже визнала, що зустріла пару. А як щодо нього? Чи бачить він у мені свою суджену, чи просто відчуває сильний потяг? Як зрозуміти?

Поки мій розум метався в пошуках відповідей, події не стояли на місці. Мій суджений продовжив вириватися з хватки свого друга. Віртен спробував хоч якось його заспокоїти, але не домігся успіху. Тоді йому на допомогу прийшов ще один з їхньої компанії. Як я тепер зрозуміла, це був маг. Він вимовив якесь закляття, і той, до кого я відчувала такі сильні емоції, закотив очі й обвис у руках друга.

Я одразу ж кинулася вперед. Інстинкти рвалися назовні, я готова була розтерзати всіх, хто заподіяв якусь шкоду моїй парі. Я мимоволі зробила проміжну трансформацію, прагнучи вчепитися в горло магу. Не розрахувала я одного, що він встигне активувати ще одне заклинання. І перш, ніж я встигла хоч кудись дістатися, на мої плечі наче опустилася бетонна плита. Я зрозуміла, що втрачаю свідомість. Останньою думкою було те, що скоріш за все моя пара, так само, як і я, піддалася дії сонного закляття.

***

Віртен ле Рів'єн

Я стояв, утримуючи тіло друга, і осмислював те, що сталося. Для мене стало несподіванкою те, що я не зміг достукатися до Теса. Мені довелося його буквально відірвати від дівчини. І то, навіть відтягнувши його від неї, він не прийшов до тями, намагаючись вирватися з моєї хватки. Він прагнув до неї з силою скаженого звіра. Ніякі мої доводи не діяли. Я вже навіть не знав, що робити, але на виручку мені прийшов Антуан. Він наслав на Тесара сон.

Але тієї ж миті на це зреагувала дівчина. Вона кинулася в бік Антуана, зробивши проміжну трансформацію. І тільки швидкість реакції нашого мага врятувала його від біди. Він наслав сон і на неї.

А я намагався зрозуміти, що відбувається. Це світ збожеволів? Чи я щось не розумію? З чого такі реакції? Причому емоції проявилися не тільки в Тесара, а й у дівчини.

Може, моє припущення виявилося правильним, і Тес усе ж таки зустрів свою пару? І як тепер бути?! Як привести їх обох до тями, щоб вони не накинулися на оточуючих?! Та й як зробити так, щоб вони обидва продовжили брати участь у пошуках Бет?! Те, що дівчина не просто випадкова знайома моєї дружини, я вже зрозумів. Але як вона нам допоможе зараз, і чи допоможе?

Поки в моїй голові одні думки змінялися іншими, хлопці підійшли до мене. Крам утримував дівчину. Він встиг підхопити її буквально в останній момент, коли вона майже зіткнулася з підлогою. Він підійшов, утримуючи її на руках.

Ми перезирнулися між собою, ніби запитуючи один одного, що це було, і як вирішувати ситуацію.

Першим перервав мовчання Антуан:

- Я так зрозумів, вона піде з нами, - вимовив він у напівзапитувальному тоні.

- Так, - коротко відповів я.