Читати книгу - "Повернення Дракониць, Рина Арчер"

— Ну звісно, ти завжди бачиш у людях лише хороше, — з іронією кинув Дейрон. — Твій Ноель, між іншим, і не думає віддавати магію. Він закрився в Дорані й, мабуть, вислав по твою дупцю всіх, кого тільки зміг.

Мене немов обдало холодною водою.

— А ти, я бачу, тільки й можеш, що йому заздрити, — вистрелила я у відповідь. — Напевно, сам спав і бачив, як стати Верховним?

Очі Дейрона звузилися. Він дивився на мене так, ніби я щойно дала йому ляпаса. Мабуть, я зачепила щось болюче. Зря я це сказала… Але сам винен! Вічно дорікає мені: Ноель те, Ноель се. Бісить.

— Не знаю, що у вас за відносини, — втрутився імператор, явно не бажаючи доводити нашу сварку до вибуху. — Але вам варто розібратися з пророцтвом. Єдина, хто може вам допомогти, — це Лінаріель. Вона знає все.

— Відунка? — здивовано перепитала я. В пам’яті одразу спливла наша остання зустріч — і я б не назвала її приємною.

— А кажеш, що пророцтво не про тебе? — підняв брову імператор. — Раз вона до тебе вже приходила, значить, ти маєш якусь роль у всьому цьому.

— Може, моя роль вже й завершилася, — пробурмотіла я. — Вона ж і з Ноелем теж мило побалакала.

— Ось і дізнаєтесь, — знизав плечима імператор. — Вам треба до Лісу Шепоту. Сподіваюся, ельфи вас пропустять. Мене — точно ні.

Примітка:

Дякую за ваші ❤️, дуже приємно що ви розділили зі мною цю історію, не судіть дуже сурово адже це мої перші спроби передати текстом те, про що я фантазувала читаючи інших авторів. Ваша підтримка дуже цінна.