Читати книгу - "В іншому світі без благословіння богів: шлях до величі, Sunley"

більше про алхімію, а після цього — вирушити в ліс по м’яту, а згодом і на узбережжя по лаванду.***

Цього разу Дарк вирішив прокинутися раніше, ніж зазвичай. Він зрозумів, що не може зациклюватися лише

на одному напрямку — якщо хоче стати сильнішим, потрібно змінювати й спосіб життя. Їсти щодня лише кашу з

хлібом — недостатньо. Організму потрібне більше, особливо після фізичної роботи й тренувань з магією.

Він вже бачив ціни на базарі: м’ясо виявилось дорогим, тому вирішив купити риби — практичніше й

дешевше. Жерці й так допомагають йому: дали одяг, годують щодня. Настав час хоч трохи віддячити.

Дарк вирушив на базар і після короткого торгу придбав дві рибини за 14 мідяків — по 7 кожна. Не надто

дешево, але з рибою навіть каша стане ситнішою. Передавши покупку жерцю, який чергував на кухні цього ранку,

Дарк попрямував до відьми.

Дарк не раз бачив на прилавку відьми різні зілля — від простих лікувальних до тих, що світяться дивним

світлом у темряві. Тому він був упевнений: вона точно щось знає про алхімію.

Цього разу він прийшов не просто з проханням. Дарк чудово розумів, що така людина, як відьма, навряд чи

буде навчати когось просто з доброти. Тож він вирішив підійти з розумом — попрацювати на неї і вчитись в

процесі.

— Може, у вас є якась робота, пов’язана з алхімією? — запитав Дарк, намагаючись звучати якомога

буденніше, ніби мова йшла лише про підробіток.

Відьма одразу зрозуміла його задум. В її очах з’явився лукавий блиск, і куточки вуст піднялись у легкій

усмішці.

— Робота є, — відповіла вона. — Але платити не буду. Хочеш вчитись — працюй.

Відьма уважно глянула на Дарка, ніби зважувала, чи вартий він її часу. Нарешті кивнула.

— Мені потрібна партія зіль мани. Їх замовив голова селища — він платить ними податки до столиці. Так

виходить дешевше: у столиці зілля завжди потрібні для армії, а брати його в нас дешевше, ніж закупівлі на місці.

Вона зробила паузу, поглядаючи на нього.

— Замовлення невелике: всього 20 флаконів. Але столиця не любить чекати. Я дам тобі короткий опис

рецепта, покажу кілька разів, як його готувати — а далі робота за тобою. Це не надто складне зілля, тож якщо не

впораєшся… про алхімію можеш більше не думати.

Після цих слів вона махнула і повела Дарка до лабораторії. Приміщення було невеликим, але

функціональним. У стіл була вмонтована металева підставка для вогню, поруч — кріплення для невеликого котла

об’ємом близько двох літрів. Там же можна було встановлювати пробірки над полум’ям. На полиці стояли

флакони — одні порожні, інші наповнені різнокольоровими рідинами. Біля стіни — кілька складніших скляних

конструкцій, очевидно, для перегонки, дистиляції чи змішування речовин.

Шухляди під полицями були наповнені травами, шматками монстрів у консерваційних рідинах, порошками й

пелюстками. У кутку стояла бочка з водою і прозора банка літрів на сім, з якої тягнуло чимось дуже знайомим —

чимось, що нагадувало міцне сільське самогоноваріння. Поряд стояла примітивна перегонна установка.

— Не дивуйся, — сказала відьма, помітивши його погляд. — Чиста основа для деяких зіль — це спирт.

Вона махнула рукою.

— Ну що ж, до роботи. Зараз покажу, а потім подивимось, чи є з тебе якась користь.

Для приготування зілля відьма використала м’яту, лаванду та джерельну воду з великої дерев’яної бочки, що

стояла в кутку лабораторії. На дні бочки виблискувала руна — за словами відьми, саме вона підтримувала воду

чистою протягом тривалого часу.

Вона закип’ятила невелику кількість води в котлі, не заповнюючи його повністю — зілля варилися порціями,

щоб уникнути перевитрати інгредієнтів. На 200 мілілітрів води додавалася столова ложка сушених і перетертих

суцвіть лаванди та чайна ложка м’яти. Зазвичай для високоякісного зілля використовують точнішу градацію ваги,

але зараз це було не потрібно.

Після настоювання рідину переганяли через одну зі скляних конструкцій, у якій містилася серцевина слизу,

яку потрібно замінити після кожного використання. Такий етап був необхідний для активації властивостей зілля.

Для більш якісних екстрактів зазвичай використовують інші, рідкісніші матеріали, але в рамках цього замовлення

підхід вважався достатнім. Цього вистачало на один сто грамовий флакон.

Робота виявилась не надто складною — усе було значно легше, ніж, скажімо, кувати залізо. Потрібно було

лише точно дотримуватись рецепта і не перетримувати інгредієнти. У цьому допомагав невеличкий пісочний

годинник, який відьма поставила поруч із котлом. Коли остання порція зілля була готова, і відьма прийняла

роботу, Дарк із задоволенням зітхнув: перший досвід в алхімії видався успішним.

Та разом із цим прийшло розуміння — для того, щоб займатись алхімією самостійно, потрібно більше

обладнання. Він поцікавився вартістю хоча б найпростішої скляної конструкції, яку вони використовували для

перегонки. Відьма відповіла, що навіть найдешевший вживаний прилад обійдеться щонайменше в 500 мідяків.

Це не зупинило Дарка — бажання навчатися було сильнішим за тимчасову нестачу монет. “Колись і зберу,”

— подумав він. А поки що можна хоча б почати запасати трави. Подякувавши відьмі за надану можливість, він

сходив пообідати, швидко зібрався й вирішив, що часу до вечора ще достатньо — принаймні для походу в ліс.

Взявши з собою велику флягу, щоб дорогою набрати джерельної води, він вирушив у напрямку знайомих джерел.

М’яту довго шукати не довелось — біля джерела її росло вдосталь. Дарк наповнив майже всю торбу,

акуратно зриваючи найкращі стебла, паралельно запам’ятовуючи місце: зілля мани точно знадобляться ще не раз.

На зворотному шляху він зіткнувся зі звичним слизом — повільний, напівпрозорий. Дарк обійшов його без

зайвих рухів. Але за кілька десятків кроків далі — з-за кущів викотився інший. Темно-фіолетовий, густий, і…