Читати книгу - "В іншому світі без благословіння богів: шлях до величі, Sunley"

далі тіло й розум самі згадують, що робити.

Він зібрав ману, сформував знайому вже Водяну кулю — цього разу чітко, без сумнівів. І от — новий крок:

не все на створення, частину — на енергію. Відчуття було дивним, ніби відштовхуєш щось у повітрі… і воно

спрацьовує. Шар полетів, ударив по стовбуру дерева. Недалеко, не сильно — але вперше це було не падіння, а

політ.

Обличчя Дарка осяяла усмішка. У нього вийшло.

Він не став зволікати — зробив нову спробу. Цього разу влив більше сили в енергію, зосередився краще.

Випустив кулю. Вона вдарила у дерево з відчутним ляскотом. Сила — як добрий удар кулаком. Можливо, для бою

з сильним ворогом цього мало, але для самооборони — уже щось. Це вже не трюк. Це — зброя.

Пройшла лише мить радості — і світ навколо почав меркнути.

Розфокус.

Темрява.

Порожнеча.

Дарк не встиг навіть зрозуміти, що сталося, як упав обличчям у траву — без свідомості, як вимкнений ліхтар,

що згорів на останньому спалаху.

***

Світ повертався повільно — спочатку звуки: шелест вітру, тріск гілки… потім мʼякий голос:

— Дарку… Ти чуєш мене?

Він відкрив очі. Перед ним схилився Теомар, зосереджене обличчя, рука на плечі. Очі жерця світилися

занепокоєнням.

— Слава богам, — видихнув він. — Я вже почав хвилюватися.

Дарк повільно сів, тіло нило, голова важка, шия затерпла.

— Що сталося? — спитав Теомар.

Дарк провів долонею по обличчю, збираючи думки.

— Я… я спробував ще раз. Все вийшло. Шар полетів. Але я хотів ще сильніше… Спробував знову. І… от.

— Перестарався, — серйозно кивнув Теомар. — Я здогадувався. Вчорашні спроби не спрацювали повністю,

отже й мани витрачалося менше. А тепер ти використав справжнє закляття. І воно взяло з тебе всю ціну.

Він допоміг Даркові піднятися, обережно, не поспішаючи.

— Твій запас мани ще слабкий. Дуже слабкий. Два застосування закляття за день — це твій максимум, і то з

відпочинком між ними. Інакше — ось результат.

Дарк кивнув, почуваючись винуватим.

— Запамʼятай: ману потрібно тренувати, як мʼязи. І розум теж. У тебе є хист, але без обережності — він

обернеться проти тебе.

— Зрозумів, — тихо відповів Дарк.

Теомар усміхнувся з полегшенням:

— Добре, що хоч не намагався вистрілити третій раз. А зараз ходімо. І бажано — без нових експериментів

сьогодні.Дарк підвівся і вони разом рушили назад.

Повертаючись до храму, Дарк відчував легку хиткість у ногах — не надто приємне нагадування про

витрачену ману. Але навіть це не могло стримати в ньому жагу до дії. Вперше за довгий час у нього не було ані

роботи, ані термінових завдань, але просто сидіти без діла… у фентезійному світі?

Він озирнувся на Теомара, що йшов поряд.

— Слухай, а як далеко звідси до столиці? Якщо з столиці когось відправили — скільки чекати?

Теомар трохи задумався:

— Якщо гінця послали одразу після отримання листа, а я майже впевнений, що так і було — то дорога сюди

займає приблизно шість-сім днів верхом. Якщо пощастить із погодою. Думаю, через дня чотири, якщо хтось буде

їхати у відповідь, ми побачимо їх на горизонті.

— Добре, значить є трохи часу.

“Я не маю карти, не знаю що довкола… Та і про монстрів я не багато знаю. Відьма казала — знайди

інформацію. Зроблю це. Тут має бути хоч якась бібліотека. Або хоча б книжки у храмі. І треба пошукати когось,

хто знає про алхімію, дуже хочеться спробувати.”

План сформувався простий, але чіткий:

• Дізнатись, чи є бібліотека або архів.

• Пошукати карту регіону або запитати, хто її має.

• Знайти інформацію про монстрів.

• Спитати про алхімію.

• Продовжити медитувати та потроху тренувати магію, але обережно.

• Бути готовим до приїзду зі столиці: ніколи не знаєш чого чекати від людей.

У першу чергу Дарк звернувся до Теомара, поцікавившись, чи є в селищі бібліотека та карта місцевості. Той

відповів, що в них є карта всієї країни з відміченими храмами — саме таку використовують для паломництв та

релігійних подорожей. Країна, в якій вони перебувають, називається Сельварон. Карту не можна виносити з храму,

але її можна вивчати на місці.

Також у храмі є два довідники: один про отруйних та проклятих монстрів — він потрібен жерцям, щоб знати,

як діяти при контакті з подібними істотами; інший — про лікувальні трави, які використовуються для зцілення.

Крім того, Теомар згадав, що у відьми продається більш розширений довідник, що включає не тільки лікувальні, а

й багато інших рослин.

Книги в храмі Дарку погодились дати на деякий час, адже зараз ними ніхто не користується. На тому й

домовились.

***

У першу чергу Дарк вирішив узятись за вивчення книги про трави. Він не читав усе підряд, а зосередився на

пошуку тих рослин, які можна використовувати в сушеному вигляді й які ростуть у цій місцевості. Серед

корисного він знайшов згадки про м’яту — вона допомагає при шлункових розладах, дає тимчасовий захист від

магії вогню, а також, при належному приготуванні, може частково відновлювати ману. Ще одна цінна рослина —

лаванда. Вона має протистресову дію, відновлює ману та сприяє загоєнню ран.

М’яту можна знайти біля джерел у лісах, а лаванду — на прибережних ділянках. Дарк запам’ятав сторінки, де

були описані ці рослини, і відклав книгу. Після цього він перейшов до довідника про монстрів.

У списку місцевих загроз він натрапив на отруйного слиза, який мешкає біля джерел — ті самі місця, де росте

м’ята. А от на узбережжі, хоч і рідко, але трапляється істота на ім’я Кампе — змієподібний крилатий монстр,

розмірами з людину. Його отрута цінується високо, однак зустрічається він нечасто й може становити серйозну

загрозу.

Закінчивши дослідження, Дарк вирішив відпочити. Завтра він планував навідатися до відьми, аби дізнатись