Читати книгу - "Божевільні емоції, Ірина Білик"

-Ей! Я не мав це на увазі! Мая!- закричав Дем'ян.- Я ж просто пожартував!

-Дурні жарти Балановський! Я вб'ю тебе, якщо ти ще раз так пожартуєш. Ти мене зрозумів?- моя злість кипить всередині мене, але я стримуюсь, щоб не почати бійки.

-Дем'ян!- закричав знайомий голос позаду нас. Обертаюсь і бачу молодшу сестру друга. Діна однолітка Маї та її найкраща подруга. За рік вона нічого так виросла. 

-О малявка! Йди сюди, хоть подивлюсь на тебе!- кличе її. Який він ідіотом би не був, але сестра в нього завжди в нього на першому місці. 

-По-перше, для довідки мені скоро 18!- починає підходячи до нас. Вона ніколи не любила цього дурного прізвисько, від брата. Скільки пам'ятаю її це ой не раз бісило.

-А по-друге, малявка?- криво посміхається Дем'ян. Ох як він любить виводити людей! Дограється колись! 

-А по-друге, придурку, можеш мене привітати! Твоя сестра тепер студентка!- відповідає ядавито. Розвертаюсь, щоб дістати свої речі, мені вже трохи при надоїла їхня суперечка. 

-І на кого поступила, Діно?- запитую. Якщо не помиляюся, вона завжди захоплювалася дизайном одягу. Пам'ятаю як вона в 10 класі, загадала на день народження стати відомою дизайнеркою одягу.

-Дизайн одягу! Мама звичайно була проти, але мене вже не спинити!- з гордістю відповідає дівчина. Я не сумнівався, Діна не з тих, хто слухає когось. Вона як і її брат, спочатку продумує, а вже потім робить. 

-Молодець! Гаразд, ходи покажеш мені де батьки,- сказав Дем. Він витягнув свої дві валізи та на останок кинув.- Побачимось пізніше Гліб! 

   Я тільки кивнув. Сьогодні пекельно жарко, а ще я згадав про свою футболку. Її треба терміново кинути в пральну машинку! Витягую й одразу згадую її. Нахабне дівчисько! Як її там звали? Кіра? 

-Кіра. Точно Кіра,- тихо промовляю, наче смакуючи це ім'я на смак. Ох це ім'я їй точно підходить. Запальна, з характером та й за себе постаяти може.

***

   Кладу останню футболку і все, речі розкладані. 

-Гліб! Марія просила передати,- підіймаю очі й бачу Маю, сестра простягає мою чистеньку білу футболку. Коли я закинув її в пральню, помітив Марію. Вона звичайно кинулася мене обіймати. Після цього запропонувала відстірати самій, а я не був проти. Потім коли заніс подарунки Мії побачився з батьком, він явно був не в дусі. Маму так і не знайшов.

-Дякую,- забираю футболку з рук Маї. Бачу, що вона хоче піти, тому беру її за зап'ястя і тягну до себе. Сестра сідає поряд.

-Не йди. Поговорімо, ми все-таки як-не-як не бачилися майже два роки!- говорю. Після школи батьки відправили мене з Дем'яном в Лондон. Перше я протестував цьому, але потім вже навіть дякувати захотів. Навчання й практика там дали мені неабиякі знання.

-Гаразд, тим паче я дуже скучила за тобою та нашими розмовами, -обіймаю її. Мені не хватало її чистого та дзвінкому голоску, її розмов та історій.

-Я теж квіточко,- відповів поцілувавши дівчину в чоло.- Ну розповідай, як тобі тут? Як змогла потайки скласти екзамени?

-Ой, це було важче ніж я думала. В цьому завданні мені допомогла Діна,- вони не розлучні! Пам'ятаю коли в Маї в дитинстві волосся було ще чорне, їх називали сестрами. Але з роками дівчата росли. Волосся Діни стало ще чорніше, а Маї навпаки. Її волоссячко стало світле, і на кінчиках хвилясте.

  Сестра розказувала все, розповіла як потайки від мами склала екзамени й вступила на бюджет, а в нас на бюджет важко вступити, як їй тут живеться. Розповіла, що вона живе в кімнаті з Діною та якоюсь дівчиною. В більшості розповідала про журналістику. Ніколи не розумів мами, чому вона забороняє Маї цим займатися? Вона не бачить, що в нашої квіточки очі горять, коли це пов'язано з журналістикою. Потім я розповів їй про своє життя, навчання, практику. Вечірки які відвідував з Дем'яном пропустив, їй не обов'язково це знати. 

  Після розповідей одне одного, ми побажали одне одному спокійної ночі. Мая пішла до себе, а я пішов прийняти душ. Коли вийшов побачив Дем'яна який вже спав, та Єгора. 

   Я, Дем'ян і Єгор є божевільною трійцею. Коли ми троє завжди потрапляємо в пригоди, які потім не дуже добре закінчуються, ми не раз отримували виховну роботу. Пам'ятаю як ми завжди капостили, але найбільше з нас трьох приносив пригоди Єгор. Сам Карпенко молодший за нас на рік. Наші батьки, це мої, Дем'яна та Єгора товаришують зі студентських років, а ми з самого дитинства. Виключивши лампу, я ліг спати.

***

  Всім привіт, наперед кожному дякую за зірочку та коментар🥰 Стараюся писати частіше, але навчання зараз дає джазу😅 Тому кожному бажаю хорошого дня, та чекайте на продовження🥰