Читати книгу - "Нічийна троянда"

ein Du, todlos,

an dem alles Ich zu sich kam. Es fuhren

wortfreie Stimmen rings, Leerformen, alles

ging in sie ein, gemischt

und entmischt

und wieder

gemischt.

Und Zahlen waren

mitverwoben in das

Unzählbare. Eins und Tausend und was

davor und dahinter

größer war als es selbst, kleiner, aus-

gereift und

rück- und fort-

verwandelt in

keimendes Niemals.

Vergessenes griff

nach Zu-Vergessendem, Erdteile, Herzteile

schwammen,

sanken und schwammen. Kolumbus,

die Zeit-

lose im Aug, die Mutter-

Blume,

mordete Masten und Segel. Alles fuhr aus,

frei,

entdeckerisch,

blühte die Windrose ab, blätterte

ab, ein Weltmeer

blühte zuhauf und zutag, im Schwarzlicht

der Wildsteuerstriche. In Särgen,

Urnen, Kanopen

erwachten die Kindlein

Jaspis, Achat, Amethyst — Völker,

Stämme und Sippen, ein blindes

E s   s e i

knüpfte sich in

die schlangenköpfigen Frei-

Taue —: ein

Knoten

(und Wider- und Gegen- und Aber- und Zwillings- und Tau-

sendknoten), an dem

die fastnachtsäugige Brut

der Mardersterne im Abgrund

buch-, buch-, buch-

stabierte, stabierte.

СИЛАБА БОЛЮ

Воно далось тобі в руки:

неозначене Ти, безсмертне,

всяке Я прийшло через нього до себе. Довкола

плавали вільні від слів голоси, пустотілі форми, і все

увіходило в них, змішано

й геть розмішано

й знову

змішано.

І числа були

ввіткані

в незліченне. Одиниця і тисяча й те,

що стоїть перед ними і після них

було більшим за нього самого, меншим, ви-

зрілим,

уперед і назад

перетвореним

у кільчасте Ніколи.

Забуте сягнуло

в надто-забутливе, світу частини, серця частини

легко пливли,

потопали й пливли. Колумб,

з пізньо-

цвітом в очу, квіткою

для розсади,

мордував свої щогли й вітрила. Все вирушало,

вільно,

зі спрагою відкриттів,

відцвітала роза вітрів, гортала свої

пелюстки, світовий океан

квітував цілокупно й відверто, у чорному світлі

диких стернових румбів. У трунах,

урнах, канопах

прокидалися немовлята

яшма, агат, аметист — народи,

племена й роди, незряче

Х а й   б у д е

долучилося до

змієголових вільних

канатів —:

вузол

(і контр- й анти- й однак- і подвійний і ти-

сячний вузол), в якому

масничнооке поріддя

куничих зір у безодні

читало, читало, читало

по складах, по складах.

LA CONTRESCARPE

Brich dir die Atemmünze heraus

aus der Luft um sich und den Baum:

so

viel

wird gefordert von dem,

den die Hoffnung herauf- und herabkarrt

den Herzbuckelweg — so

viel

an der Kehre,

wo er dem Brotpfeil begegnet,

der den Wein seiner Nacht trank, den Wein

der Elends-, der Königs-

vigilie.

Kamen die Hände nicht mit, die wachten,

kam nicht das tief

in ihr Kelchaug gebettete Glück?

Kam nicht, bewimpert,

das menschlich tönende Märzohr, das Licht gab,

damals, weithin?

Scherte die Brieftaube aus, war ihr Ring

zu entziffern? (All das

Gewölk um sie her — es war lesbar.) Litt es

der Schwarm? Und verstand,

und flog wie sie fortblieb?

Dachschiefer Helling, — auf Tauben-

kiel gelegt ist, was schwimmt. Durch die Schotten

blutet die Botschaft, Verjährtes

geht jung über Bord:

          Über Krakau

          bist du gekommen, am Anhalter

          Bahnhof

          floß deinen Blicken ein Rauch zu,

          der war schon von morgen. Unter

          Paulownien

          sahst du die Messer stehn, wieder,

          scharf von Entfernung, Es wurde

          getanzt. (Quatorze

          jullets. Et plus de neuf autres).

          Überzwerch, Affenvers, Schrägmaul

          mimten Gelebtes. Der Herr

          trat, in ein Spruchband gehüllt,

          zu der Schar. Er knipste

          sich ein

          Souvenirchen. Der Selbst-

          auslöser, das warst

          du.

O diese Ver-

freundung. Doch wieder,

da, wo du hinmusst, der eine

genaue

Kristall.

LA CONTRESCARPE[81]

Викреши шеляг подиху

із етеру довкола себе, викреши дерево:

саме

стільки

вимагають від того,

кого сподівання кидає вгору і вниз

стрімкими схилами серця — саме

стільки.

на крутім віражі,

де його вразила хлібна стріла,

що спивала вино його ночі, вино

злиденних, королівських

вігілій[82].

Чи ж не прийшли з ним долоні тоді, сторожкі,

чи ж не прийшло те бездонне

в око келиху втоплене щастя?

Чи не прийшла, облямована віями,

по-людському співаюча березнева сурма, світлодайна,

тоді, в далечінь?

Чи не збився з дороги поштовий голуб, чи можна було

розшифрувати його кільце? (Всі ці

хмари навколо нього — їх можна читати.) Чи зграя

цим переймалася? І чи помітила

й далі собі полетіла, коли він відбився?

Еллінґ[83], похилий, мов дах, — на голубине

перо покладено все плавуче. Крізь перебірки

кривавиться звістка, задавнене

юно ширяє над бортом:

          Через Краків

          прибув ти, на Ангальтськім

          вокзалі[84]

          очам твоїм навстріч клубочився дим,

          він був уже завтрашнім. Під

          павлоніями

          ти бачив, як оголялись ножі,

          знову й знову,

          гострі навіть на віддалі (Quatorze

          juillets. Et plus de neuf autres[85].)

          Геть покривлені, мавп'ячі, косороті

          вдавали прожите. Якийсь чолов'яга

          вийшов, загорнутий у транспарант

          до юрби. Він клацнув

          себе,

          сувенірчик на пам'ять. Авто-

          спуском був

          ти.

О, це дружнє бра-

тання сердець. Але знову

там, куди ти повинен прибути, лиш єдиний

правдивий

кристал.

Es ist alles anders

Es ist alles anders, als du es dir denkst, als ich es mir denke,

die Fahne weht noch,

die kleinen Geheimnisse sind noch bei sich, s

ie werfen noch Schatten, davon

lebst du, leb ich, leben wir.

Die Silbermünze auf deine Zunge schmilzt,

sie schmeckt nach Morgen, nach Immer, ein Weg

nach Russland steigt dir ins Herz,

die karelische Birke

hat

gewartet,

der Name Ossip kommt auf dich zu, du erzählst ihm,

was er schon weiß, er nimmt es, er nimmt es dir ab,

                                                                mit Händen,

du löst ihm den Arm von der Schulter, den rechten, den linken,

du heftest die deinen an ihre Stelle, mit Händen,

                                                 mit Fingern, mit Linien,

— was abriß,