Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Трагедії 📚 - Українською

Читати книгу - "Трагедії"

264
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трагедії" автора Евріпід. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 92
Перейти на сторінку:
class="p1">Дізнавшися, як мужем її скривджено.

Ані обличчя від землі, ні погляду

Не підведе, мов скеля серед хвиль морських,

Глуха до друзів, їх розради щирої.

30] Лиш часом, шию повернувши білую,

За любим щиро заридає батечком,

За рідним краєм, що його покинула

Для мужа, від якого терпить кривду цю.

Гіркими нині навчена нещастями,

35] Як втрачену вітчизну цінувати слід, [65]

На діток і не гляне - їй ненависні

Вони, - коли б чогось не заподіяла.

Тяжка на вдачу, то й не може стерпіти

Зневаги. Це я знаю, і боюсь того,

40] І гострий в серце меч мені ввижається,

Коли до спальні ввійде й, ложе стелючи,

Уб'є свойого мужа і володаря,

І потім лиха ще зазнає гіршого.

Страшна вона, й нелегко б удалось тому,

45] Хто заведеться з нею, подолать її.

Та ось і діти - он ідуть, набігавшись,

Нема про лихо материне й гадки в них,

Малі, звичайно, ще журби не відають.

Входить вихователь з двома хлопчиками Медеї.

ВИХОВАТЕЛЬ

Придбання давнє нашої господарки,

50] Чого стоїш самотньо так? Чи журишся

Недолею своєю? Чи Медеїне

Бажання то - на самоті лишитися?

НЯНЯ

Старий дітей Ясонових доглядачу!

Господарів турбота, як своя, болить

55] Рабові вірному й душі торкається.

Отож, чи віриш, я така зажурена,

Що вийти захотілось - про Медеїну

Біду землі і небу розповісти все.

ВИХОВАТЕЛЬ

Невже вона, нещасна, й досі плаче так?

НЯНЯ

60] Чудний ти! Лихо ж тільки починається.

ВИХОВАТЕЛЬ

Дурна вона, не про владик будь сказано, -

Тож про нову біду вона й не знає ще.

НЯНЯ

Яку, дідуню? Говори, не муч мене.

ВИХОВАТЕЛЬ

Ніяку. Так, із язика зірвалося.

НЯНЯ

65] В честь бороди твоєї, - від товаришки

Не крийся. А як треба, я мовчатиму.

ВИХОВАТЕЛЬ

Проходячи близь джерела Пейренського, [66]

Де, в кості граючи, старі сидять,

Я чув (хоч удавав, не чую нібито),

70] Як говорив хтось, що дітей цих з матір'ю

Задумав вигнать із землі Корінфської

Креонт, володар краю. Чи це справді так -

Не знаю, - коли б ні, то був би радий я.

НЯНЯ

І що ж, Ясон дітей допустить кривдити

75] Лише тому, що посварився з матір'ю?

ВИХОВАТЕЛЬ

Нова сім'я миліша від колишньої -

Ясон до цього дому неласкавий став.

НЯНЯ

Пропали ми! Старої ще не випили

Біди, як і новітня насувається.

ВИХОВАТЕЛЬ

80] Не час ще господині нашій знать про це.

Отож помовч, не говори нічого їй.

НЯНЯ

Ви чули, дітки, що вам зичить батько ваш?

Щоб він пропав, та ні-бо, це ж господар мій.

Але для рідних виявивсь він ворогом.

ВИХОВАТЕЛЬ

85] Чи він не з смертних? Аж тепер ти впевнилась,

Що кожен любить більш себе, ніж іншого!

Невже утіх кохання він одмовиться,

Щоб батьківській любові перевагу дать!

НЯНЯ

Ідіть додому, дітки, буде все гаразд.

90] А ти пильнуй їх якнайкраше й осторонь

Тримай від роздратованої матері.

Я ж бачила, як люто на дітей вона

Дивилась, мовби щось лихе намислила.

Цей гнів без жартів, знаю, не вгамується.

95] Та хай поб'є він не своїх, а ворога.

МЕДЕЯ

(зсередини дому)

Ой, ой!

Мій талане гіркий! Лиха доля моя!

Леле, леле, та де ж ти, загибель моя! [67]

НЯНЯ

Отаке, мої дітоньки! Матінка ваша

Своє серце ятрить і розпалює гнів.

100] Тож додому тікайте мерщій та глядіть,

Не підходьте до неньки й з очей її геть

Позникайте! Затятої вдачі її

І душі, що розпалена гнівом страшним,

Стережіться!

105] То ідіть же додому, тікайте мерщій!

От-от здійметься хмарою буря грізна

Її горя й страждань, що шалено ростуть

В її серці. Ой що ж то накоїть оця

Повна люті душа невгамовна,

110] Вся розпалена болем невпинним?

МЕДЕЯ

(як і раніше)

Ой, ой!

Мене горе гнітить, нещасливу, таке,

Що я сліз не спиню. Будьте прокляті ви,

Безпорадної матері діти немилі,

Разом з батьком, хай з вами й весь дім пропаде!

НЯНЯ

115] Леле, леле, сердешна моя!

Нащо ж діток за батьків злочин карать

Безневинних? Що маєш до них? Як журюсь

Вами, дітоньки, я, щоб не сталось чого...

О, нестерпні звичаї царів. Не зважать

120] Ні на кого, тримать в своїй владі усе

Вони звикли, і важко їм вдачу змінить.

Але все ж таки нарівні жить з усіма

Чи не краще? Для мене тут мало добра,

Та спокійно хотіла б я віку дожить.

125] Слово «міра» найкраще у мові людській,

Знати міру в житті - то найбільше добро.

А що міру над край переступить свою,

Те ніколи людині не йде на користь -

Воно лихом ще гіршим впаде на весь рід,

130] Що під божим опиниться гнівом.

ПАРОД

П'ятнадцять корінфських жінок виходить через правий парод на орхестру.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Ой учула я голос, учула я зойк

Тої колхідки [68]

Нещасливої, й досі не вщух він... Бабуню,

135] Ти скажи... Через двері я вчула ридання

І не можу, голубонько, не співчувати

Милій родині у горі тяжкому.

НЯНЯ

В нас немає родини! Розпалася геть!

Он одруженням царським захоплений муж,

140] А в покоях з жалю умліває жона,

І ні подруги в неї нема, щоб те горе

Хочби словом розважила щирим.

МЕДЕЯ

(як і раніше)

Ой, ой!

Хай на мене із неба ясного вогонь

145] Упаде! Бо навіщо мені те життя?

Лихо, лишенько! Хай мене смерть забере

І з життям ненависним розлучить!

ХОР

Строфа

Зевсе, й сонце, і земле свята!

Чи ви чуєте, як ця нещасна

150] Молодиця голосить?

Чи холодного вічного ложа

Забаглося тобі, божевільна?

Чи барилася смерть коли-небудь?

Та її ж не вблагати.

155] А якщо чоловік твій

Прагне ложа нового,

То на це ти не гнівайся марно, -

Твій заступник - сам Зевс. Не сумуй же

Й не вмивайся слізьми за невірним.

МЕДЕЯ

(як раніше)

160] О великий наш Зевсе й владарко Фемідо!

Будьте свідками мук, що безвинно терплю

Я, великою скута присягою з клятим

Чоловіком! Бодай би побачить його

Під уламками дому з коханкою разом, -

165] Через них-бо я сорому стільки зазнала!

О мій батьку, мій краю, що вас так ганебно

Я покинула, рідного брата убивши! [69]

НЯНЯ

Чи ви чули цей лемент і зойк до Феміди,

Благодійниці, й Зевса, що клятв охоронцем

170] Так пильнує дотримання їх у людей?

Не такою-бо люттю горить господиня,

Щоб на чомусь дрібному воно окошилось.

ХОР

Антистрофа

Чом вона

1 ... 9 10 11 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трагедії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трагедії"