Читати книгу - "Акупунктура міста"

Важливою також була зручна оплата квитка та висадка пасажирів. Для цього необхідно було забезпечити можливість оплати перед посадкою в автобус, і саму посадку облаштувати на рівні платформи. Питання оплати перед посадкою легко залагодили, встановивши турнікет на вході до тубус-зупинки. Відповідно висадка пасажирів теж мала бути досконала, гнучка і безпечна, щоб уникнути нещасних випадків. Для цього необхідно було забезпечити бездоганну щільність між автобусом і тубус-зупинкою.

Для реалізації цього задуму нам було запропоновано безліч комплексних і справді вартісних рішень. Одне з них — перевести наближення автобуса до тубус-зупинки в електронний режим. Але проблема в тому, що всі запропоновані рішення були критично дорогі, такі дорогі, що дешевше було закупити цілий автобусний парк.

Так тривало доти, аж доки архітектор Карлос Сеневіва поцікавився у головного водія автобуса Роберту Ноґара, чи зміг би він припаркувати транспортний засіб впритул біля платформи посадки пасажирів. Водій чудово впорався з цим завданням.

Тоді Сеневіва запитав, чи він та решта водіїв автобуса змогли б повторити той же маневр і з такою ж точністю. Не вагаючись, чоловік дав ствердну відповідь. Ціною маленької подряпини на склі автобуса та тубус-зупинки він повторив спритну й досконалу операцію безпечної посадки та висадки пасажирів. Така система працює протягом одинадцяти років без жодного нещасного випадку.

Така креативна акупунктура була справжньою перемогою над неповороткою посередністю.

Наскільки вам подобається ваше місто? Зазвичай ви його любите, бо тут народилися. Але що ви думаєте про своє місто? Чи знаєте ви його, чи відчуваєте себе його частиною? Чи як істинний скептик ви переконані, що на ситуацію вже неможливо вплинути і ваше місто має найгіршу інфраструктуру, найвищий рівень злочинності і все так несправедливо? І ще гірше, якщо ваше місто велике, а його проблеми ще більші, й ваше ставлення швидко з’їжджає по шкалі розчарування.

Утім, часто та шкала розчарування не має нічого спільного з нежиттєздатністю пропозиції чи відсутністю коштів на її реалізацію. Найважливішим є правильне бачення і компетентне співставлення власної відповідальності. Не варто забувати також про важливість сценарію, ідеї чи зображення бажаного результату і всі — принаймні більшість — допоможуть його досягти. Тоді, у момент виконання цього обов’язку, саме самоповага людей надихає місто рухатися вперед.

Місто Джоінвіль у штаті Санта-Катаріна, Бразилія, вирішило стати передовим центром танцювального мистецтва. Мер міста приєднався до боротьби хореографа Жоу Браска Неґро щодо перенесення до їхнього міста філії «Большого театра России» і все місто його підтримало. Монтре, що в Швейцарії, з ініціативи Клода Нобса стало колискою одного з найважливіших світових фестивалів джазу, і все місто зараз має з цього переваги.

У місті Нью Жерузалем (Новий Єрусалим), у бразильському штаті Пернамбуку, щороку на Великдень ставлять Страсті Христові у різних районах. Ці вистави підняли самооцінку не лише в городян, а й в усього бразильського народу.

Піднімати самооцінку населення — це ключовий аспект акупунктури в цілому. Так вплинуло запровадження міського транспорту та розв’язання проблеми утилізації відходів у місті Курітіба. Чи згадаймо Більбао з його Музеєм Ґуґґенгайма й з усіма його новими досягненнями.

Я вже казав, що ідентичність — це важливий компонент якості нашого життя. Важливо знати і поважати власне місто, щоб бути його достойною частиною. З 1971 в Курітібі почали покращувати автошляхи, встановлюючи, зокрема, вуличні ліхтарі. Було докладено чимало зусиль, щоб увиразнити основну структуру міста за допомогою такого громадського освітлення.

Можна було впізнати район за типом насиченості його освітлення. Наприклад, жовтуваті натрієві лампи (400W) встановлювались у ліхтарі, що освітлювали структурні шляхи, по яких курсував публічний транспорт. Сполучні шляхи було освітлено іншими відтінками, а ближче до центру світло знову ставало натрієвим.

Завдяки цьому місто стало значно легше «прочитати», і це допомагало курітібцям краще його пізнати. На жаль, згодом це «світлове маркування» дещо розмилося і відмінність між ними стиралась, але на той момент — це була чудова акупунктура.

Багато міст використовували ідею з освітленням. У Роттердамі, що в Нідерландах, славнозвісну площу Шоубурґплейн перетворили на справжню міську сцену, де самі ж городяни можуть змінювати вуличну ілюмінацію, і площу переповнюють ефекти, що створюють враження плавання у просторі. В Амстердамі освітлені арки мостів красиво відблискують у воді каналів. Зрештою, там усе місто дивовижно відображається у воді. В австрійському Санкт-Пельтен освітлення збільшує простір Ратгаусплатц. А в тому-таки французькому Ліоні можна спостерігати неперевершену гру світла та води, що в ній відображаються навколишні фасади площ.

А як щодо неонових променів та їхніх м’яких повідомлень у повітрі? У 1970-х роках ми запропонували саме таку неонову акупунктуру в Сан-Паулу в долині Анянґабау.

У нашому проекті Rio Ano 2000, ми представляємо пропозицію, що її основна ідея — створити у кварталі Барра-да-Тіжука тротуари у формі хвиль: їхні краї буде ледь піднято за допомогою неону, і вони напряму освітлюватимуть пляж і море.

Колись у Парижі можна було самостійно встановити час за освітленням певних пам’ятників. Для цього досить було прийти у міськраду, вказати місце і годину, оплатити послугу і ви мали змогу «самі» освітити певну частину міста у визначений вами час, щоб ефектно вразити дорогу вашому серцю людину або ж