Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Смертельний круїз 📚 - Українською

Читати книгу - "Смертельний круїз"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смертельний круїз" автора Олесь Григорович Ільченко. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 28
Перейти на сторінку:
провести її назад.

— Як холодно… — простогнала Наталя.

— Холодно? — злякався Сашко. — Зараз я тебе укрию. Це минеться. Морська хвороба…

Сашко дбайливо укрив Наталю ковдрою, осмикнув так, аби дівчині було тепло.

— І навіщо Ігор нас тут зібрав? — ніби у напівсні говорила Наталя. — Адже нам нема чого доброго й згадати… Максим — заздрив усім і завжди, Ігор — нікого за людину не мав… Настя — спершу з Максом крутила, потім з Ігорем зійшлася… А Ігор заради неї Оксану кинув. Оксанка Андрія від дружини відбила. А я, дурепа, на них трьох дивилася, гадала — з ким краще бути…

— Ти?! — Сашко був просто приголомшений.

— Дурненький, — шепотіла Наталя. — Поки ти за Оксаною сохнув, вона часу не гаяла. Так ми з тобою і зустрілися — дві егоїстичні самоти. Всі ми егоїсти, всі ми гади… І капітан, мабуть, до жінок ласий, а Григорій — то взагалі… Слизький тип. Кім — убивця… Боже, ну чому ж так гойдає, чому так холодно?..

— Так, ти маєш рацію, — Сашко немов прозрів. — Кім! Як я зразу не збагнув! Він, справді, він! Але ти не права в іншому: ми з тобою кращі за інших! А Кім… Зараз ми йому влаштуємо!

Наталя мовчала, немов задрімала. Сашко несподівано насторожився: хтось кілька разів пройшов по коридору туди-сюди за їхніми зачиненими дверми. Кроки було добре чути в каюті. Сашко напружено вслухався, тоді підвівся з дивану. Швидко, мов у лихоманці, оглянув каюту, шукаючи щось.

І, здригнувшись від несподіваного, тихого, але наполегливого стуку в двері, схопив манікюрні ножиці й міцно стиснув їх у руці. Підійшов до дверей, прислухався… Стук повторився — ще більш наполегливо. Сашко приготувався до зустрічі невідомих гостей — став, немов перед стрибком, і рвучко відчинив двері.

За ними виявилися Микола і Григорій. Матрос перелякано дивився на ножиці в руці Сашка, а капітан підозріло оглядав самого хлопця і його каюту.

— Що тут у вас? — нарешті запитав Микола.

— Нічого надзвичайного, — з полегшенням відповів Сашко. — Наталю мучить морська хвороба. Її нудить, морозить…

— Вибачте, а ножиці вам для чого? — поцікавився Григорій.

— А! Я було подумав… — Сашко з деяким подивом глянув на свою руку. — Страшнуватий день видався… Кроки за дверима…

— Зрозуміло, — коротко сказав Микола. — Андрій з Оксаною пішли до себе в каюту, а ми перевіряємо: чи все гаразд на яхті, якщо тепер так можна говорити… Шторм посилюється… А ножиці ви покладіть, будь ласка…

— Так-так, звичайно, — відступив від дверей Сашко. — Та ви проходьте, прошу.

Капітан і матрос пройшли до каюти. Микола уважно подивився на Наталю, яка прихилилася до подушок. Її очі були широко розплющені, немов скляні, обличчя відсвічувало синюватим відтінком, а з рота повільно текла жовта піна…

— Ви певні, що з Наталею все гаразд? — аж занадто спокійно запитав Сашка Микола.

Сашко повернувся і застиг на місці від несподіванки. Микола зробив крок уперед, а Сашко, немов прийшовши до тями, кинувся до Наталі.

— Ні! Ні!!! — дико закричав Сашко.

Він припав до Наталки, хотів обійняти її, але та тяжко, без ознак життя, повалилася на бік. Сашко, завиваючи, впав на підлогу й закрив обличчя руками.

— Усе, — тихо сказав Григорій. — Мертва.

— Ви в каюті були самі?! — підступив до Сашка Микола. — Відповідайте!

— Так… — ледь чутно відказав Сашко.

Капітан, багатозначно вказавши Григорію на Сашка, уважно оглянув обличчя Наталі.

— Отруєна! — констатував Микола. — Зумисне вбивство, як пише карний кодекс. Олександре, коли їй стало погано?

— Не так давно… — крізь сльози ледь мовив Сашко. — Ми просто випили чаю, а вона — сік, розбавлений водою… Ніхто ж обідати не хотів… Її отруїв Кім! Вона сама сказала: «Кім — убивця!!!»

— Сядьте! — наказав Микола. — Спокійно! Грицю, хто готував напої?

— Кім готував, я подавав, — відповів переляканий Григорій.

— До Кіма! — гукнув капітан.

І троє чоловіків вискочили з каюти.

Вони бігли, не оглядаючись, до камбуза. Коли капітан і матрос увірвалися до корабельної кухні, там наводив лад кок-здоровань.

— Ти, мордо! — заволав Григорій і вхопив величезний ніж. — Отруїв!

Але Кім мовчки, вправно перехопив руку матроса, вивернув її й спокійно відібрав ножа. Григорій застогнав від болю і присів на підлогу.

— Отруєно Наталю, — капітан пильно вдивлявся у вічі кока. — Судячи з усього, тим соком з водою, які ти готував тут. Що скажеш?

— Ви самі знаєте, що всі напої й продукти проходять перевірку спецвідділом Ігоря Олеговича, — суворо відказав кок. — А мені навіщо — дівчину? Га? Ігор мене з того світу витягнув. Навіщо мені?.. Вечір уже. Спробуйте відпочити. Бог дасть, вранці будемо в порту…

— Так, будемо, — зціпив зуби капітан. — Але тільки спробуй ступити хоч крок звідси… Я тобі такий відпочинок улаштую… гірший за всяку в’язницю…

Кім мовчки витирав руки рушником.

— А Олександр де? — раптом озирнувся Микола. — Він же за нами біг?

Немов за командою матрос, капітан і кок помчали назад, до каюти Сашка й Наталі.

Коли всі троє увірвалися до неї, то побачили страшний безлад, якого щойно тут не було. Маленький столик було перевернуто, речі розкидані. Наталя, як і раніше, лежала на дивані… А на підлозі, задушений міцним корабельним канатом, простягся посинілий Сашко.

— Чорт! Чорт!!! — лютуючи, кричав капітан. — Як ми могли його залишити?!

— По-твоєму, його теж я ухойдокав? — запитав Кім у Григорія. — Але… Може, це зробили його друзі? Або Михайло з Віктором?

— Навіщо?! — кричав капітан. — Поясни мені — навіщо?! Віктор стоїть на вахті, Михайла зачинили на сто замків! А

1 ... 9 10 11 ... 28
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смертельний круїз», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смертельний круїз"