Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » З матір'ю на самоті 📚 - Українською

Читати книгу - "З матір'ю на самоті"

288
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З матір'ю на самоті" автора Микола Сом. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 33
Перейти на сторінку:
нас, моїх однолітків, як до малих, пустотливих дітей. Але одного разу наші відважні фронтовики заплакали-заридали, як невтішні діти. Це було у незабутній березневий ранок, коли радіо сповістило про смерть Сталіна. А вони ж називали себе сталінськими соколами…

Мати: А як же ви? Адже ви теж виростали під портретами Сталіна?..

Поет: Звичайно. Що ми знали тоді про Сталіна, Тільки те, що він — великий і мудрий. І всі ми ще у шкільні роки дружно верещали:

Піснею про Сталіна починаєм день, Кращих ми не знаємо на землі пісень.

Але за всіх я говорити не буду, бо у той перший траурний день я поїхав до Москви — на похорони Сталіна. Я смертельно хотів побачити «батька усіх народів».

Мати: І що ж? Побачив?

Поет: Побачив… Побачив мертвого Сталіна і живого Берію… Тільки я вельми розчарувався, бо думав уздріти великого і безсмертного вождя, а переді мною лежав у труні звичайнісінький мертвяк — рудочубий і рідковусий, увесь покльований та побитий немилосердною віспою. А я ж у школі малював його розкішні вуса і тугу хвилю укоханого чуба, та ще й орлиний погляд. Я ладен був підійти до труни поближче, але мене з почесної варти різонув убивчим поглядом Лаврентій Берія, якого я упізнав одразу. «Кто нэ слэп, тот выдыть, какое горе нас постыгло…», — раптом згадалися його слова, почуті ще в Києві із радіоефіру…

Мати: А як же ти добрався до Москви? І як потрапив на той похорон? Я ж чула, що там люди давили один одного…

Поет: До Москви проїхав зайцем — туди і назад. Мені сказати чесно, повезло… А в Москві, щоб потрапити до Колонного залу Будинку спілок, я затесався у ряди китайської похоронної делегації… І коли я повернувся до Києва, то першим біля гуртожитку зустрів мене Вася Симоненко. Він ніби чекав мене. Спершу пригостив смачною пампушкою, а потім почав мучити сакраментальними запитаннями. Його цікавили геть усі подробиці моєї авантюрної подорожі. Через багато років такими ж подробицями зацікавився іще один чоловік — Павло Загребельний. Відомий романіст нещодавно використав мою розповідь про похорони Сталіна у своєму гостросюжетному творі «Південний комфорт».

Мати: Василь теж згадав про Сталіна. Тільки не у верші, а в тому щоденнику, що так налякав багатьох недорік. Ось він, цей запис:

Діти часом несвідомо говорять видатні речі. Пригадую: рік тому з Олесем гуляли біля Казбецького ринку. Уздрівши пам’ятник деспота, він запитав мене:

— Тату, хто це?

— Сталін.

Одну мить він дивиться на нього і ніби між іншим запитує:

— А чого він туди виліз?

Справді, Сталін не зійшов на п’єдестал, не люди поставили його, а він сам виліз — через віроломство, підлість, виліз криваво і зухвало, я і всі кати. Тепер цей тигр, що живився чоловічиною, здох би від люті, коли б дізнався, якого знахідкою для збирачів металолому стали його бездарні, лубкові пам’ятники…

Поет: Які гострі і точні слова! Додаймо до них викривальну «Казку про Дурила» і гнівний вірш «Де зараз ви, кати мого народу», — і ми відчуємо великий біль поета і громадянина за долю свого народу. Та ще раніш був написаний пекучий вірш «Я», де юний Симоненко на повний голос говорить про свою і людську гідність, що почала воскресати опісля смерті Сталіна. Цей вірш — нищівна відповідь тим сталіністам, які і сьогодні хапаються за втрачену владу:

Він дивився на мене тупо Очицями повними блекоти: — Дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти. — Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути, За те, що я поважаю себе. Не стала навколішки гордість моя… Ліниво тяглася отара хвилин… На світі безліч таких, як я. Але я, їй-богу, один.

Мати: Вася дуже гордився тим, що навчається у Шевченковому університеті. Я навіть не уявляю, де б він іще стільки розуму взяв…

Поет: За ту науку, за ту відчайдушну наснагу, за вірну дружбу і юну любов низький уклін нашій рідній альма-матері! Хай вічно червоніють стіни нашого КДУ — але не за нас! не за нас! Такі вихованці його, як Василь Симоненко чи Віктор Близнець, ніколи і ніде не осоромили ні рідного університету, ні рідної матері, ні рідного народу… І був би я нещирим і невдячним, якби не згадав наших добрих і мудрих наставників, старших товаришів і друзів, серед яких — неперевершений оптиміст і веселун Арсен Олексійович Іщук, професор Київського і Загребського університетів, тонкий знавець української мови і стилістики Алла Петрівна Коваль, викладач французької мови, боєць і син іспанського народу товариш Алонсо, незамінимий керівник наших дипломних робіт, полтавський грузин Кость Партенович Кукалашвілі, король журналістики і наш улюблений декан Матвій Михайлович Шестопал. Це той Шестопал, якого опісля виключили з партії і вигнали з університету за правдиве й чесне слово, за хоробру вдачу…

Мати: А той гуртожиток на старій Солом’янці ти часто згадуєш?

Поет: Та як же його забути? То ж неповторність наша. Ми ж училися там гуртом жити, що означало: рано вставати, робити зарядку, варити суп, іти на лекції або в читальню, займатися спортом, ходити на побачення, писати вірші і співати пісень. У тому гуртожитку по вулиці Шостій-Новій (тепер — Освіти) я ще й досі бачу себе у матроській тільняшці і широкому кльоші, а Васю Симона — у спортивній кофтині.

Мати: А чому мого Васю називали Симоном?

Поет: Саме так називали одного літературного генія, який Васі подобався. Це стверджує Юрій Ячейкін. Я ж

1 ... 9 10 11 ... 33
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З матір'ю на самоті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З матір'ю на самоті"