Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Нестерпне дівчисько мого сина, Джулія Ромуш 📚 - Українською

Читати книгу - "Нестерпне дівчисько мого сина, Джулія Ромуш"

1 806
0
30.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нестерпне дівчисько мого сина" автора Джулія Ромуш. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 31
Перейти на сторінку:
Розділ 4.

Я починаю злитися, тому що чоловік явно не горить бажанням мені допомагати. А ось злюка управителька вже щосили пропалює мене своїм поглядом. Я тут можна сказати вмираю, а вона все ніяк не відчепиться зі своїми апельсинами!

- Будь ласка... - Корчу нещасний вираз обличчя, який тільки вмію. Очиська роблю такими жалісними... Ще ніхто і ніколи не зміг пройти повз цього маневру. І бінго!

- Тобі пощастило, що я поспішаю! - Нарешті видає цей мученик і так зітхає, щоб я точно зрозуміла, наскільки сильно я йому зараз не в тему.

І тут я верещу, бо він, не довго думаючи тут же підхоплює мене на руки й несе до свого автомобіля. Все що встигаю зробити, так це обхопити руками його шию. Його аромат моментально проникає в ніздрі, розбурхує мої смакові рецептори, і я ледве стримуюся, щоб не потягнутися вперед і не втягнути його запах в себе сильніше. Та що ж це таке?! Що зі мною відбувається поруч з ним?

Мій рятівник відкриває задні дверцята авто, і в цей момент я розвертаюся і дивлюся на Дону, яка вже покрилася червоними плямами, і для правдивості ситуації закочую очі й злегка відкидаю голову назад. Так би мовити, завершальний момент в моїй сценці. Втрачаю свідомість. Красиво. Граціозно. Майстерно.

- Якого ... - Чую незадоволений голос чоловік. Мене запихають в авто, як тільки п'ята точка торкається м'якої оббивки сидіння, я тут же відкриваю очі. Не вистачало, щоб мужика тут ще інфаркт вхопив.

- А тут зручно, - затихаю моментально, тому що зустрічаюся з таким поглядом, що у мене мимоволі клубок у горлі встає. Мужик злий. Ні, не так, дядечко в сказі, і судячи з того, як він на мене дивиться, він прям жадає стиснути свої величезні сильні пальці на моїй тонкій і маленькій шиї.

- Пристебнись, - гарчить крізь зціплені зуби, і я голосно ковтаю від переляку. А після підстрибую на місці від того з якою силою прямо перед моїм носом зачиняються дверцята авто.

Поки я сиджу і гадаю на задньому сидінні потрапила я або не потрапила мужику під гарячу руку, він відчиняє дверцята з боку водійського сидіння і сівши за кермо знову грюкає дверцятами так, що я підстрибую.

- А ось мій тато каже ... - Не встигаю договорити те, що хотіла, тому що відчуваю на собі нищівний погляд. Не розумію звідки і як, поки не підіймаю очі й зустрічаюся з убивчим поглядом чоловіка в дзеркалі заднього виду. Це він так натякає на те, що мені пельку зачинити потрібно? 

Про всяк випадок чарівно посміхаюся, але судячи з того, що ситуація не змінюється, посмішка мене не рятує.

У салоні панує напруга і я, не витримавши, здаюся.

- Що? Я не вмію читати по очах! - Роздратовано видаю це і тут же підтискаю губи, тому що зараз в його очах ще щось і поблискувати почало. Мене це все вже лякати починає, якщо чесно. Дивний він якийсь.

- Пристебнись, - вимовляє по складах.

Закотивши очі до стелі, тягнуся за ременем безпеки. Готова проклинати все на світі, бо навіть тут у мене починаються проблеми. Їй-богу, у мене раніше такого не було! Ні, я, звичайно, робила дурниці, і в ситуації дивні всякі потрапляла, але, щоб тупити секунда за секундою ... У мене таке вперше.

Я смикаю ремінь, але він начебто застряг і не піддається. Я ж не здаюся і продовжую його смикати. Ну звичайно ж у мене нічого не виходить.

- Та ти знущаєшся! - Чую прямо над вухом і скрикнувши від переляку мало не ударяю чоловіка головою по носі, який повернувшись до мене знаходився на відстані кількох сантиметрів від мого обличчя.

Застигши на місці, я забула, як дихати, тому що зараз він був настільки близько до мене, що вистачило б одного різкого руху, щоб наші губи стикнулися. Варто було мені про це подумати, як його очі потемніли й він опустив погляд на мої губи...
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 9 10 11 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нестерпне дівчисько мого сина, Джулія Ромуш», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нестерпне дівчисько мого сина, Джулія Ромуш"