Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

Я люблю тебе. Або... любив. 

Я абсолютно точно ненавидів тебе до такої міри, що був готовий особисто вирвати серце з твоїх грудей. Я був готовий стиснути твою шию з такою ретельністю, щоб почути твій останній видих. Я зневажав тебе настільки, що в той момент, коли почув, як в останній раз вдарило твоє серця, навіть не захотів би подзвонити у швидку. 

Бачити, як ти мучишся на холодній, кахельній підлозі моєї кухні, страждаєш і просиш про допомогу, а я не маю сили допомогти... Напевно, це було б самим незабутнім видовищем для мене, втіленим в реальність. 

У мене є можливість. У мене немає бажання. І ти повинна бути мені за це вдячна, сука. 

Ти завжди жила у своєму світі. Не любила нікого крім себе. Я був тобі не потрібен. Тобі ніхто не був потрібен. Я ненавидів тебе за те, що з-за любові до себе, ти не помічала мою любов до тебе. Хоча, можливо, це одержимість, можливо я не той сенс вкладаю в слово "любов". 

Підкуривши сигару і випустивши білу хмару диму в стелю, я усміхнувся і зрозумів, що цьому не буде ні кінця ні краю. Пройде час, і я не можу сказати тобі, чому кожен раз мені стає ще гірше, коли я згадую про тебе. 

Я відчуваю, ніби мене використали., як ніби мною скористалися. Але це все дурня. Я б все віддав за твої поцілунки. За те, щоб побачити тебе знову. 

Я тебе люблю. Я тебе ненавиджу. 

Була і є тільки ти. Були всі інші, яких я намагався зробити схожими на тебе. 
Як би я не намагався, ніхто не міг зайняти твоє місце в моєму серці. Ти сказала, що ти випалиш його вщент і я повинен віддати тобі належне - ти це зробила. 

Я завжди дивився тільки на тебе. Я завжди бачив тільки тебе. Я не помічав нікого іншого, навіть через стільки часу я не помітив її. Я бачив в ній тебе і це було токсично. Ти була токсична. Токсична настільки, що я дивився на неї й бачив тебе. Ти була тією дівчиною, яку я бачив скрізь. Трахав повій, трахав тих, хто зізнавався і клявся мені у вічному коханні. Мені було все одно. Я діяв по твоєму прикладу, я випалював серця тих, хто відчували до мене хоч частку любові. Я зрозумів, що за це почуття не нагороджують, за нього карають і я робив це з кожною, яка намагалася мене полюбити. 

Час минав, і я розумів, наскільки ти мені потрібна. Потрібна для того, щоб я тобі помстився. Зробив так само боляче, щоб ти ніде: ні в цьому, ні на тому світі не знайшла собі спокою. Для того, щоб випалити тебе з мого серця. 

І до твого нещастя, у неї вийшло, вона змогла це зробити й тепер... я хотів її, а не тебе. Я бачив лише її. Я помічав тільки її. Моє життя повільно вбивала й отруювала тепер вона, а не ти. Думаєш, це я тебе використовував?Загадуєшся питанням: чому?

 Чому мені потрібна була вона, а не ти? Чому тобі більше ніколи не зайняти її місце в моєму серце?

 Тому що вона стала для мене всім, а ти стала для мене ... нею.

 Я не хотів, але не міг уже змінити ... полюбити більше, ніж я любив її.

 Це мене поступово вбивало.  Ти!  Чуєш, ти! Не вона!  Зараз вже поступово вбивала мене саме вона!

 "Будь ласка, ти мені потрібна.  Я ненавиджу себе за те, що зараз мені потрібна саме ти "- подумки звертався я до неї, а не до тебе ...