Читати книгу - "Любов дика та прекрасна"

Уранці Еллен побачила плями крові на простирадлах Кат. Але служниця промовчала, бо нікого не стосувалося те, що наречений і наречена відсвяткували першу шлюбну ніч раніше, ніж весілля. Вона переймалася тим, що, можливо, її молода господиня збирається заміж за чоловіка, якого не любить. Тепер вона знала, що все гаразд. Кат не віддалася б Ґленкіркові, якби не кохала його.

На жаль, Фіона теж усе знала. Кузині ніхто не звірявся, їй підказало її котяче чуття. За три дні до весілля вона застала Катріону наодинці й умисне зайшла в розмову.

— Отже, ти таки підпустила його до себе, кузино. До весілля, — в’їдливо проказала вона. — Ба, та ти смілива!

Кат зашарілася від того, що її таємницю розкрито. Але вона не хотіла, щоб Фіона взяла верх.

— Ревнуєш либонь?

Фіона розсміялася.

— Слухай, маленька моя Кат. Я знаюся з чоловіками з тринадцяти років. І мені не траплявся чоловік, якого я не мала б, якби хотіла. Це стосується й твого дорогоцінного Ґленкірка.

— Брехуха! — кинула їй в обличчя Катріона.

— Ні, — солодко всміхнулася Фіона. — Я була і з Патриком, і з Адамом. Я волію залишитися з моїм Адамом. Але щоб ти не надто сумнівалася… — і Фіона детально описала Патрикову спальню.

Кат мовчки пішла геть від кузини. Вона попрямувала до своєї кімнати, вдягла теплі замшеві штани для їзди верхи, шовкову сорочку, хутряні чоботи й важкий хутряний плащ. Вона послала спантеличену Еллен до стайні раніше наказати осідлати Б ану.

— Але куди вам їхати о такій порі? — заперечила та.

— Не знаю, — сказала Кат, сідаючи на Бану. — Але коли всемогутній граф Ґленкірк повернеться з Форбс Манор, перекажи йому, що я радше вийду заміж за самого диявола! — І, смикнувши віжки, вона підострожила кобилу й помчала чвалом у сутінки зимового дня.

Розділ 5

Еллен підхопила спідниці й побігла, спотикаючись, до замку шукати господаря Ґрейгевена. Знайшовши його, служниця видихнула:

— Вона втекла, лорде Хей! Господиня Кат утекла!

Ґрейгевен спершу нічого не втямив, зате його дружина все зрозуміла.

— Що скоїлося? — запитала вона в Еллен.

— Я не знаю, міледі. Вона була така щаслива, що повернулася до Ґленкірка, і з нетерпінням чекала на своє весілля.

— Цікаво, — задумливо промовила Гізер, — чи не було це все оманою.

— Hi! Hi, міледі! Вона закохана в графа, тут жодних сумнівів немає. Вони вже навіть… — нажахана Еллен затнулася, затуливши рукою рота, але Гізер усе зрозуміла.

— Відколи?

— О, міледі!

— Еллен, відколи?

— З першої ночі після нашого повернення. Я побачила плями наступного ранку, але щось таке відбувалося вже на Різдво. Він не силував її! У цьому, міледі, я впевнена.

— Ви кажете, що Ґленкірк спав із моєю дівчинкою? — обурено втрутився Джеймс Хей.

— Ой, Ґрейгевене, — кинула Гізер, — мовчи! Те, що вони спали разом, не має жодного значення. Вони одружаться через три дні. Еллен, що Кат робила сьогодні? Куди вона ходила?

— Вона поспала годину по обіді, як і завжди. Потім пішла до родинної зали з шитвом. Графа весь день не було вдома, тож наречені не могли посваритися.

Пошукавши, вони знайшли кількох людей, що говорили з Катріоною того дня. Проте Меґ Леслі, її дочки, Айліс Хей і двоє слуг — усі вони пригадували, що Кат була щаслива та захоплена.

— Що могло її налякати? — міркувала Меґ.

— Вона не була налякана, міледі, — виправила її Еллен. — Вона була розлючена.

Знадвору долинув тупіт коней і собачий гавкіт — граф із братами повернулися з Форбс Манор. Щойно вчотирьох вони уклали угоду щодо заручин Ізабелли Форбс. Сміючись і жартуючи, парубки увійшли до родинної зали, а потім зупинилися, спантеличені сценою, що постала перед ними.

— Що таке? — запитав граф.

— Це Кат, — бездумно відповіла його мати.

Патрик зблід.

— Що сталося?

— Вона наче сказилася, небоже. Мабуть, передвесільна лихоманка, — відповіла Гізер, намагаючись пом'якшити картину.

— Коли?

— Десь із годину тому. Вона провела тут весь день. І раптом пішла до своєї кімнати, вдяглася для їзди верхи й кудись подалася.

— Хто з нею говорив? Звідки ви знаєте, коли вона поїхала?

Гізер пояснила йому, а потім обернулася до Еллен, щоб та розповіла свою історію.

— Кат увірвалася у свою спальню, мілорде. «Еллі, — закричала вона, — іди до стайні й накажи їм осідлати Бану!» «Міледі, — відповіла я, — уже пізно, і сонце от-от сяде». «Роби що тобі велено!» — сказала вона мені. О, мілорде! Я виховую її від самісінького дитинства, і зроду вона так не говорила зі мною. Кат була у своєму старому одязі для їзди, коли сідала на коня. «Еллі, — мовила вона, — перекажи великому графові Ґленкірку, що я краще вийду заміж за самого диявола!» — і поїхала. А я пішла просто до міледі Хей і розповіла їй усе.

Рот Патрика Леслі міцно стиснувся, губи побіліли, а очі звузилися.

— Хтось, мабуть, засмутив її.

— Кого засмутив? — запитала Фіона, входячи до зали. — Що тут у біса відбувається?

Патрик говорив рівним голосом:

— Ти бачила Кат сьогодні після обіду?

— Так. Вона тут вишивала.

Граф глянув на брата. Адам міцно взяв свою майбутню дружину за руку й повів її в бібліотеку. Злякана Фіона стояла перед двома братами.

— Люба кузино, що ти сказала Кат? — графів голос був крижаним.

— Нічого, Патрику. Я нічого не сказала! Я присягаюся! Ми говорили про дівоче.

Простягнувши руку, Адам зловив свою наречену і, кинувши на стілець, уперіщив хлистом по її спині. Фіона закричала від болю й спробувала втекти від нього, але Патрик схопив її за тонку білу шию.

— А тепер, кузино, — проказав він крізь зуби, — любить він тебе чи ні, Адам із мого наказу битиме тебе до смерті, якщо доведеться. Що ти сказала Катріоні?

— Я розповіла їй, що ти спав зі мною, — вимовила Фіона, схлипуючи.

— Ах ти ж, суко! — вилаявся Патрик. — Я кілька тижнів завойовував довіру Кат, а ти все зіпсувала за три хвилини! — Він вибіг із кімнати, грюкнувши дверима.

Адам подивився на Фіону.

— Я попереджав тебе, люба моя, що, як ти нашкодиш, я покараю тебе. — Його рука піднялася, і почувся свист хлиста, який за мить опустився на її спину.

— Hi, Адаме! — заверещала Фіона, але наречений був безжальний. Адам бив її, доки через кілька хвилин вона не зомліла.

Ґленкірк зібрався так швидко, як тільки міг. Його улюблений жеребець був утомлений, тому він велів осідлати свого другого улюбленця, Багрянця. Граф дозволив супроводжувати себе тільки братові Еллен Коналлу Mop-Леслі. Перед від’їздом він