Читати книгу - "Небезпечний, Ніколь Кові"

-Кликатиму тебе на побачення.-хитро відповів я і єхидно посміхнувся. Реакція крихітки зводила мене з розуму. Я шаленів від неї.

-Відчепись від мене.-відповіла дівчина і хлопці засвистіли.

Як їй вдається одним лиш поглядом доводити мене до такого стану? Хто вона така? Як наважилась не послухати мене і так відверто ігнорувати?

Я піднявся, зробив крок по капоту і зістрибнув, а потім підійшов прямо під її вікно.

-Вийди, Керр.-наказав я, дивлячись на неї. Наші погляди довго тримались один за одного і від такої довгої паузи мене пробирала злість. Вона мала в ту ж секунду вийти, коли я їй наказав, а не дратувати мене.

-Ні.-нарешті відповіла вона і я стиснув щелепу.

Як вона сміла?