Читати книгу - "Хроніка королівського відбору, Агата Задорожна"

 – Давай ще трохи посидимо, – благально вимовила Йовіла. – Будь ласка. Я ще не готова повертатися. 

Вітан подивився на неї невпевнено. 

 – Ти вся дрижиш, – сказав він, притискаючи її до свого теплого боку. На ньому цього разу була тільки сорочка, тож він не міг віддати їй свій камзол. А біля озера і справді ставало прохолодно – це було, певно, найхолодніше літо на пам’яті Йовіли. 

Вітан ще раз кинув на неї погляд і розкрив рота, але нічого не сказав. Потім подивився ще раз, наче сумніваючись. 

 – Та кажи вже.

 – Ми могли би… Я розумію, що ти не хочеш повертатися до гуртожитку. Я міг би відвести тебе до себе, у інститут. Я посплю на дивані, тож не подумай-

Йовіла засміялася.

 – Я ж не невинна дівиця на видання, Вітане, тож кинь це.  Ти справді привів би мене до себе? 

Замість відповіді артефактор встав і подав Йовілі руку.