Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

Ердан

Нарешті наше навчання закінчено, і ми повертаємось додому, у Дикі Землі. Я вже скучив за нашим холодним кліматом, тим більше в Імперії вже почалося літо, і спека часом просто нестерпна. Дорога додому здається легшою і швидше, ніж з дому. Тому що я подорослішав і став сильнішим? І що гріха таїти, мудріше.

Усміхаюся про себе, не заважало б молодшого братика ось так само струсити і відправити кудись подалі від будинку. Хоча, власне, куди? В Академію Імперії! Подорослішає може нарешті! У мене ж вийшло, і він упорається. Думаю, що батько мою ідею підтримає - Раяну все одно вже настав час до Академії, ось нехай і вирушає відразу до Імперської.

Озираюся на дружину, яка мірно розмахуючи крилами, летить поряд. Таке відчуття, що вона задрімала. Чи задумалася? Я не міг не помітити, що моя жінка поводиться якось не звично. Зазвичай балакуча, і ніколи не втрачає нагоди підколоти мене з будь-якого приводу, Ксі майже весь час мовчить. Зрідка зітхає і озирається назад, коли думає, що я не бачу. Я її розумію. Мені було важко вилітати з дому навіть на рік, а Ксі відлітає назавжди. Але я буду поруч, і зроблю все, щоб моя дружина була щасливою в новому для неї світі.

Діган

Сьогодні наш остання ночівля на території Імперії! Завтра ми маємо перетнути кордон, і далі вже Дикі Землі, і до столиці королівства залишиться лише два дні польоту.

Вранці дракони Імперії, що супроводжують нас, вирушать у зворотний шлях. Ми трохи посиділи, поговорили, і перед сном Кріс запропонував мені прогулятись. Я відразу зрозумів за його похмурим настроєм, що розмова буде не дуже приємною.

- Дігане, не юлитиму і натякатиму. До мене дійшли деякі чутки, і я маю з тобою ними поділитися. Тільки пообіцяй, що не запитуватимеш, звідки я маю цю інформацію.

- Добре, обіцяю, що не цікавитимуся твоїми джерелами. Викладай, що там у тебе? - Ми ніколи не були з Крісом особливо близькі, але якби не він, не факт, що Грегу вдалося б впоратися із змовниками. Я не маю підстав не довіряти йому.

- Дігане, тобі краще не повертатися додому. Наказ про твою кару таки був занесений до реєстру, і дехто вимагатиме його виконання.

- Ось як! Значить, змова ще не до кінця пригнічена? Чи не всіх ще добили? - Мене турбує не тільки те, що загроза моєї кари ще висить наді  мною, а й присутність у Диких Землях недобитих бунтівників!

- Так, не всіх ще вдалося нейтралізувати. І це їхній останній шанс влаштувати заварушку.

- І шанс для короля розкрити останній осередок опору?

- Можна й так би мовити.

- Отже, я повертаюся додому.

- Тебе стратять, Дігане! Ердан не стерпить такого і піде проти батька! І тоді Грега буде повалено!

- Або батько і син об'єднаються, і вдвох вони впораються з бунтом. Ти ж розумієш, що це відмінний і, можливо, останній шанс закінчити все беззастережною перемогою Грега? Як мінімум, зажадавши моєї кари, останні прихильники змови виявлять себе! Тоді моя смерть варта того. Дякую, Кріс, але я не залишусь в Імперії, я повертаюся додому. І так, я не питатиму, звідки у тебе ця інформація, як і обіцяв. Мені потрібна лише відповідь на запитання: ти з нами чи ні?

- Я відданий королю, Дігане! Можеш не сумніватися в мені! Я знав, що ти не будеш боягузливо тікати, але розповісти тобі мав. Основна частина змовників заарештована і буде страчена, щойно принц повернеться. Вимога смертної кари для тебе – це їхній останній шанс внести смуту між батьком та сином і скористатися цим. Ти впевнений, що Ердан впорається і не піддасться? Чи зможе він спокійно перенести твою кару, відключивши емоції?

- Заради королівства? Я впевнений у ньому!!

Кріс з якоюсь тугою глянув на мене і сказав:

- Йому тебе не вистачатиме, Дігане, та й усім нам.

- Якщо моя смерть допоможе покласти край бунту, значить, я віддам своє життя, не замислюючись! Яка різниця – на полі бою чи на ешафоті, якщо я загину на благо Батьківщини!

Звучить, звісно, пафосно, але це саме те, що я думаю. Мені достатньо того, що мої близькі знатимуть, за що я загинув, так що так, немає ніякої різниці де і як померти, головне – з користю!