Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Група людей, трохи більше сотні осіб, керують світом. Можливо, їхні знання занадто витончені для «грубої доби»: безперечно те, що від потоку товарів вони привласнюють собі кошти, які переміщують із місця на місце, з майдану на майдан; вони добре збагнули, що змусити мандрувати перші набагато безпечніше та дешевше, ніж другі. Аби змусити гроші «обертатися», не треба, як під час торгівлі зерном, олією чи навіть перцем і шовком, підтримувати складні відносини з виробниками, платити за оренду суден чи шукати транспорт, щоб уберегтися від небезпеки, а потім ще й продавати товар, що, сподіваймося, чудової якості й доправлений на місце у прекрасному стані. Отримувати гроші набагато менш  непевна річ.

«У добу Чинквеченто всі рани загоюються»

Велика

кількість грошей

Торговці, дрібні й великі, побачили, як протягом XVI ст. підвищились ціни на безліч товарів, особливо на продукти харчування — зерно та «другорядні» злаки в окремих європейських країнах подорожчали на 350 відсотків. Таке показове зростання в історіографії тривалий час тлумачили як «революцію» внаслідок величезного припливу золота та срібла з американських копалень, зокрема з перуанського міста Потосі: найпершими підвищується ціна монет через властиву їм матеріальну цінність. Згодом науковий прогрес сприяє збільшенню продуктивності покладів у Новому Світі: Ванноччо Бірінгуччо (1480—1539?) нещодавно саме винайшов спосіб, як виокремити метал з мінералу, використовуючи ртуть. А в «Новій Індії» ртуті безліч. Але коли грошей стає забагато, вони дешевшають порівняно з товаром, який «за необхідністю» коштує дорожче. У період із 1503 по 1650 р. до Севільї завозять 20 тисяч (або, як пишуть у голландських газетах, 26 тисяч лише у XVI ст.) тонн срібла та золота, яке звідти у вигляді карбованих монет чи у зливках, поширюється в Європі. І, як засвідчують спочатку сучасник подій Лопес де Гомара, а згодом і Жан Боден (1530—1596), достоту як і теоретики Саламанкської школи24 — стрімко зростають ціни через несподіваний та незвичний обсяг коштовних металів: стверджують, що ціна зумовлюється співвідношенням монетарної маси, швидкості її обігу та обсягом вироблених товарів. Насправді в такій «монетаристській» теорії, що впливала на дослідження аж до середини ХХ ст., найпевніше переоцінено обсяг коштовних металів, які було завезено, і передовсім надто механічно обґрунтовано зв’язок між обсягом металів і динамікою попиту та пропозиції, а натомість недооцінено зв’язок з одночасним приростом населення. Насамперед товари коштують дорожче, бо побільшало тих, кого треба нагодувати.

24 Саламанкська школа — один із напрямів пізньої схоластики, що сформувався в Саламанкському університеті в XVI ст., представники якого розвивали вчення Томи Аквінського, зокрема приділяючи велику увагу поясненню економічних явищ. — Прим. ред.

Шорока

мережа бізнесу

Отже, насправді та «революція» була не такою вже й революційною, а крива росту цін, як і завезення коштовних металів, не мали ні однозначної, ні рівномірної швидкості. А позаяк у «добу Чинквеченто всі рани загоюються» — збільшення цін, обсягу металів, навіть зростання населення, безперечно, комусь вигідні; насамперед чимраз вужчому колу суб’єктів економічної діяльності, які переходять з однієї сторони на іншу, створюючи спекулятивно-фінансові тенета ділових угод: товари, за посередництва яких виробляють інші товари, гроші, які безперервно шукають інші гроші.

«Там, де гроші заробляють гроші»

У турбулентному світі, який чисельно та географічно розрісся й у якому виробництво та розповсюдження товарів насилу зберігають рівновагу, поволі скорочується натомість конкурентний стимул: на дедалі обмеженішому кредитному ринку є місце для заробітку для всіх.

Гроші

в усьому

світі

Зміна структури економічної географії не спаралізувала його, але й не примножила: навпаки, чим більше розростаються світи та кількість тих, хто в них мешкає, а виробництво та споживання збільшуються, то дедалі вужчим стає світ грошей, набуваючи елітарнішого характеру та вищого рівня організованості. Це світанок капіталу, який послуговується грошима не лише як засобом для здійснення торгівлі, а чимраз частіше як об’єктом нагромадження, підтримки влади та власне влади.

Гроші

та політика

Водночас зміна грошових потоків, що вклинюється в торговельний кругообіг, — надто поєднуючись із потребами монарха та республік, які зростають, посилює вплив фінансів на економіку, що позначається, власне, на її структурі: не треба більше прив’язуватись до потреб торгівлі, натомість варто звернути увагу на потреби політичної влади із суто спекулятивними мотивами. Таким чином, гроші з посередника в обміні стрімко втрачають матеріальний характер, перетворюючись не лише на вексель, а й на «повітряну монету», що має важливі економічні наслідки: нею послуговуються, аби впливати на князів та королів, руйнувати союзи, придушувати чи розбурхувати повстання, обирати імператорів.

А тим часом існування міжнародного, уніфікованого купцями-банкірами монетарного та фінансового простору — зі спільним капіталом і контекстом, який не є конкурентоспроможним у його межах, а радше спрямований на те, щоб використовувати для власного зиску кожне коливання, кожне сум’яття, кожну потребу — аж ніяк не порушує політичного простору: навпаки, посилюючи його вплив та спонукаючи до етапу значного розростання економіки та Держави.

Інтегрована

система

управління

світом

Насправді, купці-банкіри існують вже давно, й часто найліпші з них — італійці. Навіть сьогодні Ломбард-стрит — це серце лондонського Сіті. Поступово було вдосконалено бухгалтерський облік, складено підручники з комерції. Утім ділові мережі століття доби Чинквеченто відрізняються від мереж попередніх століть, насамперед завдяки створенню єдиної системи — бухгалтерської, монетарної, фінансової, щоб, зрештою, порядкувати, ставши головною героїнею, мовчазною і старанною, світом. Вже не йдеться про таких, як, приміром, Франческо Датіні, італійського банкіра, котрий працював на