Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Сонячна магія 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонячна магія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонячна магія" автора Андрій Левицький. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 99 100 101 ... 111
Перейти на сторінку:
в Гебвіна виникло відчуття, що він бачить заклинання зсередини: золотаву тканину, тремтливі згустки магічної енергії…

Геб став обличчям до переслідувачів і підняв млинець у витягнутих руках.

Лише на три сходинки нижче був Головнокомандувач. Гебвін навів на нього заклинання, а сім темних дул націлилися йому в лоб. Геб уже зрозумів, чому заклинання зіпсувалося, бачив, де порвалось кілька золотавих ниток, що становили тканину магічного візерунка. Він потягся до цього місця — але не рукою, а свідомістю, — з’єднуючи нитки.

Стволи зброї почали оберталися з сухим шелестом, звук перетворився на гудіння…

Вони вистрілили одночасно. Сім куль вилетіли з рушниці, а заклинання випустило із себе тугий потік води, наповненої світловими магічними порошинками. Потік був настільки щільний, що збив кулі — вони ніби наткнулися на залізну стіну, сплющилися й опали. Вода пузирилася та пінилась, поки вдарила Головнокомандувача та змела його з щаблів. Водяний вал покотився сходами разом із гномами, які відчайдушно репетували та розмахували руками. Геб відкинув заклинання, розвернувся й побіг за супутниками, що встигли подолати другий сходовий марш.

Вони збігали нагору так довго, що навіть дихання могутнього Гаргантюа стало важким та хрипким. Сходи скінчилися несподівано — щойно під ногами були щаблі, й раптом їх змінила рівна підлога. Тут починався срібний лабіринт. Пес зістрибнув зі спини ельфа й мовив:

— Ми всередині Голки. За мною Гноми, зважаючи на гамір, були ще десь далеко внизу, й звуки погоні дедалі тихшали. Услід за магопсом втікачі звернули ліворуч, потім праворуч, потім знову ліворуч…

— Куди ти нас ведеш? — запитав Геб, і тут вони ввійшли до печери.

З далекої стелі звисали сталактити. У молочно-білих глибинах гігантських бурульок пливли, вигинались і переливалися плями світла. Далі підносився справжній ліс гострих сталагмітів, їхні чорні тіні перехрещувалися на срібній підлозі, на рівній і темній, немов закіптюжене скло, поверхні підземного озерця.

— Ух! — тільки й зміг сказати Геб, розглядаючи казкову картину.

Хлюпання мокрих чобіт досягло печери, й Каштелян підхопився.

— Гноми. Поринаємо…

— Як поринаємо? Куди? — Геб глянув на озерце. — Ти хочеш, щоб ми…

— Гагра не буде, — заявив ельф. — Гагра боїться.

Каштелян перебив:

— Як хочете. Зубастик там… — і шубовснув у озеро. Вода не хлюпнула, а розійшлася ледачими перекатами — тільки хвіст майнув над поверхнею і зник.

— Гадаю, нам варто скористатися прикладом нашого доблесного магічного пса, — розважливо зауважив Грюон, озираючись на прохід, де вже миготіли постаті гномів. Він зігнув руки в ліктях, склав разом долоні й пірнув «щучкою». За мить його приклад наслідував Геб. Тупіт і голоси лунали десь за лісом сталактитів. Гагра зітхнув і важко стрибнув у темну воду.

Розділ 15
Потаємна печера

Бардо Тодол надягнув штанці на задні лапи пацюків. Поклав сірі тулубці у велику срібну чашу й вилив туди ж рідину з глечика, що стояв ліворуч.

«Пфух!» — пролунало в спальні, над столом піднявся клуб золотавого диму. Маг зачекав якусь мить, зачерпнув ложечкою рідину з глечика, що стояв праворуч, і теж вилив у чашу. Від розрідженого магрилу знову пішов дим, виник неприємний запах. Сторонній людині здалося б, що по спальні поширилися дуже тихі звуки, які долинали начебто з іншого світу. Ці звуки поступово голоснішали, та й неприємний запах посилювався.

Тодол поморщився взяв третій глечик і, вже не користуючись ложечкою, хлюпнув чималу частину його вмісту в чашу.

Якийсь час нічого не відбувалося, а по тому над чашею спух веселковий міхур. Маг зрозумів, що передав куті меду з останнім інгредієнтом, і підвівся.

Міхур безшумно лопнув, виплюнув клуб густого диму, забарвленого в усі кольори веселки. Примарні голоси залунали виразніше, запахло так, що маг відсахнувся.

Різнобарвний дим піднявся до стелі, над чашею знову спух і лопнув міхур, нова хвиля густих міазмів поширилася по спальні. З очей Тодола потекли сльози, й маг відступив від столу. Над чашею здійнявся третій міхур.

І лопнув. Примарні голоси лунали дедалі гучніше, зі злісною радістю. На стінах виникли сірі тіні, що кривилися, немов їх відкидали невидимі потойбічні істоти, яким належали голоси.

Бардо Тодол ще сильніше зморщив носа й щось замугикав. Над чашею здійнялася півсфера, за її веселковими стінками вгадувався безладний рух. Примарні голоси хихотіли й мерзотно лаялися незрозумілою таємною говіркою.

Четвертий міхур лопнув.

* * *

Четвертий міхур лопнув, і кімнату заволокло різнобарвним димом. Бардо Тодол присів, не припиняючи бурмотіти. Тіні на стінах ставали дедалі виразніші, вигиналися в дикому танці, примарні голоси верещали та стогнали в нападі божевільних веселощів.

Бардо нарешті скінчив заклинання. Третій глечик сам собою піднявся, підплив до чаші та нахилився, виливаючи в неї свій вміст.

Пролунав дуже голосний і водночас безгучний ляскіт, ніби невидимий велетень з розмаху зімкнув гігантські долоні. У Тодола заклало вуха. У

1 ... 99 100 101 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонячна магія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонячна магія"