Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

— Ти з глузду з'їхав, — у Тиграна нервово заходили жовна на вилицях, — навіщо вона тобі? Горець тобі за неї яйця відріже і в ніздрі вставить.

— Та що ти мені тицяєш весь час своїм Горцем? — озвірів Чаклун і кинув в Тиграна фішками. Тепер він виглядав зовсім божевільним.— Що ви всі хвости підібгали перед цим сцикуном, місто йому здали, київські тут господарюють! Це моє місто, зрозумів? І я його поверну!

— Все змінилося поки тебе не було, — зло відповів йому Тигран, — у нас хоч якісь поняття були, а ті двоє взагалі безбашенні, ти послухай, що про них люди говорять. Підемо звідси, не потрібна тобі його дівка.

Ті двоє — Макс і Тимур? М-да, хороший хлопець з сусіднього будинку...

— Ну то йди, лижи зад своєму Горцю, — Чаклун повернувся до Дінки і подивився на неї як на призовий трофей.

— Іди, Чаклун, — не вгамовувався Тигран, поки той не вибухнув в його адресу добірним матом, сенс якого був лише у вказівці напрямку курсування. Тигран схопився, дав знак охороні, і вони покинули казино.

— Грай, — рикнув Чаклун, падаючи назад за стіл. Дінка подала йому колоду, він врізався маркером, спеціально цілячись так, щоб потрапити їй по долоні. Одне слово, хворий. Програвши ще сотню, він піднявся з-за столу.

— Ти їдеш зі мною, — її навіть не питав. Його троє бійців теж встали, оточивши Чаклуна, Дінка з відчайдушною надією вдивлялася в дверний отвір, що веде з холу. Але там, як і раніше було порожньо і тихо.

— Оглухла, чи що? За мною йди. Ти з Горцем теж так тупиш? — він дивився на неї своїми неприродними зіницями-крапками.

— Я не піду, — неголосно сказала Дінка, гарячково шукаючи хоч якийсь засіб захисту. Погляд впав на ящик, пригвинчений знизу столу, куди дилери кидали купюри, якщо раптом гравець виявляв бажання розміняти гроші за столом.

Гроші опускалися в вузьку щілину і їх протискували дерев'яною лопаткою. Дінка повільно і непомітно поклала руку на тримач. Чаклун деякий час свердлив її поглядом, а потім зробив крок назустріч.

— Не дратуй мене, — попередив і замахнувся пістолетом. Дістав вже, півночі ним розмахує. Підійшов зовсім близько, навис над Дінкою. — Будеш слухняною, відпущу швидко, ні — віддам своїм хлопцям. Краще не наривайся, так хоч щось твоєму Горцю залишиться, якщо захоче після нас недоїдки під'їдати.

Дінка закрила і відкрила очі, стиснула лопатку, розмахнулася і з усієї сили встромила її Чаклунові в кадик. Та мабуть сил було не дуже багато, тому що той навіть не похитнувся. Тільки захрипів, схопився однією рукою за горло, а іншою зарядив їй в голову рукояткою, вона встигла відхилитися, але все ж удар по дотичній прийшовся прямо по лівому надбрів'ю.

Чаклун перестав хрипіти, рвонув на ній блузку, а потім вивернув руку і штовхнув грудьми на стіл.

— І правильно, навіщо тебе кудись везти, тут навіть краще, — він намагався її втримати, але Дінка, вивернувшись, вже бачила в отворі темні силуети і чула гуркіт з холу, куди метнулися охоронці Чаклуна.

А звідти в зал вже бігли Максим з Тимуром, краще роздивитись їх їй заважало щось липке, що текло по обличчю. Він все-таки прийшов за нею, Дінка притулилася щокою до сукна, голова гула і не давала зосередитися, все навколо розпливалося від сліз, що застилали очі.

Ударом лівої ноги з розвороту Домін відкинув Чаклуна від Дінки, і їй здалося, вона навіть почула, як у того тріснув череп, немов репнув стиглий кавун. Вона таке бачила тільки в кіно. Може Макса візьмуть працювати каскадером?

Які ж ідіотські думки лізуть їй в голову в самий невідповідний момент! Вона навіть згадала, як називається такий удар з розвороту — уширо маваші гері дзедан. Колишня перша любов Дімка був тренером з карате і замучив її тоді усіма цими назвами, а тепер раптом виявилося, що вона запам'ятала. Чи це тому що у Максима була так відточена техніка, куди тому Дімці, і взагалі Максим найкращий...

Її обережно підняли міцні руки, і вона побачила прямо перед собою обличчя Макса. І відсахнулася в переляку. В його очах палала така суміш страху, болю і відчаю, що у неї защеміло серце.

— Він тебе не чіпав, Діна? — Максим говорив так, ніби йому стиснули горло. Їй, як і раніше заважала розглянути його тепла липка рідина, що стікала по обличчю, напевно, все-таки кров. Схоже, ця сволота Чаклун розсік їй брову, тому як зліва над оком саднило і сіпалось.

У Макса на нижній губі теж червоніла кров. Він що, губу прокусив? Дінка піднесла долоню до його обличчя і спробувала пальцем її витерти. І тільки тоді побачила, як у неї трясуться руки.

Максим тримав її дбайливо, ніби вона кришталева, і варто лише випустити з рук, вона тут же з дзвоном розлетиться на дрібні уламки.

— Діно, він нічого не встиг зробити? — Макс продовжував вдивлятися в обличчя, і їй страшенно хотілося заспокоїти його, нехай краще дивиться на неї насторожено і спідлоба, як і раніше.

— Мені ... мені зовсім не боляче, Максим, — їй здавалося, вона говорить досить голосно, а насправді виходив якийсь незрозумілий шепіт.

Позаду пролунав стогін — це Тимур підняв Чаклуна на ноги.

— Я сам, Тимур, — Макс дбайливо передав Дінку Олексію і повернувся до Чаклуна. А вона закрила очі, бо не хотіла бачити, як його обличчя робиться зовсім звірячим.