Читати книгу - "Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр"

Я і забув вже. Мабуть, добре ми тоді з братом посиділи, он як мене понесло планувати життя.

- Виходить, тобі вдалося всіх провести. Тільки навіщо тоді потрібне весілля, я не збагну?

- Весілля не буде фіктивне.

- Що? У сенсі?

- Поки я прагнув до того, щоб все вдалося, думав, що перехитрити всіх мені по зубах. Виявилося, кхм, не розрахував свої сили. Та так набагато прорахувався, що більше жити не хочу без Вікторії. Я кохаю її, як нікого не кохав.

У брата округлюються очі. Сидимо ще кілька хвилин у мовчанні, задумливі.

- Очманіти, - порушує мовчання Алекс. - Ти потрапив, брат. Міцно потрапив.

- Я знаю, - потискаю плечима.

- Якщо що, то я в нормі. Мені подобалася дівчина, було таке. Але ж якщо у вас настільки далеко зайшло, то перешкоджати не стану. Ти ж все-таки брат. А пам'ятаєш, скільки ми боїв влаштували? Вся вулиця нас боялася! Ці мажори ще легко відбулися. Бачив, як я одного через два столи перекинув?

- Влучно ти його. А помітив, як я їх ватажкові надів на голову тарілку з шашликом?

Тепер ми регочемо, тепер ми знову двоюрідні брати, а не вороги.

Але я так собі думаю, що розслаблятися рано. Нехай все одно тримається подалі від Вікторії. Хоча б до того часу, поки не втратить голову, як я, через дівчину.