Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Амітаба! — вигукнула мамка Чжао. — От, виявляється, що це значить! Виходить, і ми маємо готуватися до прийому нашої імператриці?

— Про це всі й балакають, — відповів Цзя Лянь. — А то ми й турбот ніяких не знали б!

— У такому разі й мені пощастить побачити великий світ! — мовила Фенцзє, не приховуючи радості. — Жаль, що я ще така молода! Якби я народилася раніше років на двадцять-тридцять, усі ці старі не нехтували б мене зараз за те, що я недосвідчена й не бачила світу! Я тільки чула, як імператор Тайцзу, як Шунь, робив об’їзд своїх володінь, але, на жаль, не могла бути свідком цієї події! А вона, мабуть, цікавіша за всі книги!

— Еге ж, такі події трапляються раз на тисячу років! — підтакнула мамка Чжао. — Тоді я була ще дівчиськом і мало що розуміла. Пан Цзя в той час відав будівництвом морських кораблів і ремонтом дамб у Гусу і Янчжоу. Пам’ятаю, довелося йому одного разу приймати в себе імператора. Скільки грошей було витрачено! Воістину срібло текло рікою! Або ще...

А в нас, у родині Ван, ось що одного разу було, — перебила її Фенцзє. — Батько мій у той час відав прийомом дарунків, що надсилалися до двору з різних держав, у домі в нас постійно зупинялись іноземці. Привезені заморськими кораблями в Юе, Мінь, Дянь і Чже[150] товари належали нам.

— Так це всім відомо! — вставила мамка Чжао. — Адже й понині ходить поголоска: «Коли у Східнім морі нема царю Драконів ложа, Цзіньлінська родина Ван знайти його допоможе». Це сказано про вашу родину, пані! А зараз у Цзяннані живе родина Чжень. Ай-я-я! До чого ж це іменитий рід! Чотири рази приймали вони в себе імператора. На власні очі бачила, інакше не говорила б, та однаково ніхто не повірить. Срібла в них було як гною, всяких дивовижних товарів — цілі гори. А вже коли знадобиться їм що-небудь, ні перед чим не зупиняться! На злочин підуть!

Усе це я чула від діда, — сказала Фенцзє. — Чому ж не вірити? Одне дивно — звідки в них таке багатство?

От що я вам скажу, пані, — відповіла мамка Чжао. — На прийоми імператора вони витрачають гроші, які в нього ж крадуть. Не думайте, ні в кого немає зайвих грошей на розваги!

У цей час прийшла від пані Ван служниця запитати, чи пообідала Фенцзє, і Фенцзє відразу зрозуміла, що в пані Ван до неї якась справа. Вона швидко попоїла й уже зібралася йти, як раптом прибіг хлопчик-служник і доповів:

— Зі східного палацу Нінго прийшли брати Цзя Жун і Цзя Цян.

Не встиг Цзя Лянь прополоскати рот і вимити руки, як увійшли молоді люди.

Що скажете? — звернувся до них Цзя Лянь.

Фенцзє, що зібралася було йти, зупинилася.

— Батько звелів вам передати, — почав Цзя Жун, що старші панове домовилися побудувати окремий двір у три з половиною лі в окружності від східної стіни палацу Жунго, де розташований сад, до північно-західного краю саду палацу Нінго. Уже замовлено план, і завтра ми його одержимо. Ви сьогодні втомилися з дороги, дядьку, і можете прийти до нас уранці, якщо хочете що-небудь сказати з цього приводу.

— Подякуй старшому панові за увагу й турботу, — з посмішкою відповів Цзя Лянь. — З його дозволу, я і справді зараз не піду. Вирішили все правильно! Так і передай. В іншім місці було б куди складніше будувати. А вранці я неодмінно прийду до старшого пана запитати про здоров’я, і ми все докладно обговоримо.

Слухаючи, Цзя Жун шанобливо підтакував. Потім до Цзя Ляня підійшов Цзя Цян:

— Старший пан звелів мені з’їздити в Гусу купити дівчаток-акторок і запросити до них учителя, а також дістати музичні інструменти й виконати ще деякі доручення... Зі мною поїдуть двоє молодиків, цінителів мистецтв — Шень Піньжень і Бу Гусю й два сини Лай Да. Старший пан наказав про це доповісти вам, дядечку!

Цзя Лянь уважно подивився на Цзя Цяна й запитав:

— А досвід у таких справах у тебе є? Справа, звичайно, не першої важливості, але треба бути обережним, щоб не схибити.

— Спробую, — усміхнувся Цзя Цян, — треба ж учитися!

У цей час Цзя Жун, на якого не падало світло лампи, обережно торкнувся поли плаття Фенцзє. Та удала, начебто нічого не помітила.

— Занадто ти дбайливий, — сказала вона Цзя Ляню. — Невже ми розумніші за старшого пана, вже ж він знає, кого куди посилати. Якщо Цзя Цян недосвідчений у таких справах, хто ж тоді в них розбирається? І Цзя Цян, і Цзя Жун уже зовсім дорослі, і коли, як мовиться, не пробували свинини, то принаймні бачили, як бігає свиня. Старший пан його посилає як свого представника, виходить, йому не доведеться торгуватися й самостійно вести справи. Так що старший пан, я гадаю, вчинив правильно.

— Цілком правильно, — погодився Цзя Лянь. — Я