Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

І доброчесна, і побожна, До неї підійти не можна — Цнотливий усміх, скромний зір, А потім вдома, певна річ, Відкинувши і цноту, й плаття, Вдовиця, сповнена завзяття, Мов дзиґа, крутиться всю ніч. Таких облесниць повен світ, Їх обговоримо нескоро. Чи не гадаєш ти, сеньйоро, Що нам змінити тему слід? Поговорила б залюбки Про того я, кому в томлінні Ти честь свою вручила нині.

Донья Анхела

Читаєш ти мої думки, Я й не збиралась, Ісабель, Зачислити його в герої. Коли ж почула брязкіт зброї, Збагнула, що іде дуель, І уявила: дворянин, З яким я, власне, незнайома, Клинок свій видобув свідомо, І через мене б’ється він. Я піддалась своїм чуттям, Хоч це була лише уява, І взагалі не мала права Я важити його життям. Ми нерозважливі завжди, Жінки, коли спіткає горе.

Ісабель

Ну що ж, зате у дурні добре Пошили брата ми.

Донья Анхела

Зажди. Сцена 8

Донья Анхела, Ісабель, Дон Луїс.

Дон Луїс

О сестро!