Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

— Він зараз чує нас?

— Ні, він минулої ночі, коли сюди прийшов Марло, витратив усю ментальну енергію для розмови з ним. Що обговорювали, я не знаю, але зараз він спить для відновлення ментальної енергії.

— Дякую, я знав, що ти мене не зрадиш. Спробую зробити, щоб  наступне тіло дістати для тебе, — сказав я, замислюючись, що ще це сученя Марло зробив у мене в свідомості. А те, що я взагалі почав замислюватися про це, швидше за все, результат того самого взаємопроникнення енергії під час оргазму. Як на мене, це пошкодило установки Марло. — Скажи мені, ось що, є у твоєму арсеналі артефактів ментального захисту? Так, щоб Марло не помітив, але й не зміг нічого нового поставити.

—  Є, за життя сам таким користувався. І твого верстата вистачить на його створення. Воно просто копіює зовні твою свідомість і всі проникнення проходять у копію. Прорвати його можна силою, але непомітно зробити це ніяк.

— Чому я, до речі, про просторову кишеню не думав?

—  Не знаю. Ритуал створення підпростору, в якому буде просторова кишеня, я покажу тобі. Тільки без такої прив'язки, як у мене була, вона надто складна.

— Чудово, ці дві речі мені дуже допоможуть. А зараз настав час сідати за роботу. Потрібно, поки некромант спить, зробити все заплановане.

— За раз не встигнемо. Ритуал набагато складніший за артефакт, — попередив Лінгрет. Він явно відчував полегшення, що більше не потрібно мене обманювати. Але про всяк випадок не варто йому довіряти на всі сто відсотків. Вже одного разу довірився.

— Нічого ж некромант лягатиме спати і потім.

—  Ліні, те, що ти сказав, правда? — з'явилася раптово Сальміра. Судячи з її поведінки, вона точно не знала про це раніше. Вона явно готова розірвати некроманта на частини, а я тільки зрозумів, що якщо вона не в сплячці зараз, то і чула всю нашу розмову. — Як вони могли з ним зробити так? Адже він наш рятівник. Чому ти мені не сказав?

—  Салі, я не міг. Вони взяли з мене клятву, - сказав Лінгрет.

—   Ти вже не сердишся? — спитав я Сальміра.

— Та гуляй з ким завгодно, якщо це зірвало закладки ублюдка. Хай тільки з'явиться — я йому!.. — зло прошипіла вона, але я її зупинив.

— Ти нічого не зробиш. Не забувай, ти, може, й сильніша як маг, але в тебе обмежений запас мани. Поки в тебе немає тіла, витратиш і все – тебе не стане. А втрачати тебе я не маю наміру.

—  Дякую, - чомусь сказала Сальміра і зникла в артефакті. Ну от точно не зрозумієш цих жінок.

Наступні три години Лінгрет детально пояснював конструкцію артефакту ментального захисту. Я ж його одразу створював у програмі тривимірного моделювання. Наприкінці Лінгрет різко змінив тему і почав розповідати про те, що йому вдалося розрахувати артефакт для телепортації між двома точками, але він вимагатиме близько кілограма срібла для маяків і кілька грамів самородного алюмінію безпосередньо для телепортатора. Зрозуміти причину зміни теми легко: мабуть, некромант прокинувся. Так що наступні п'ять годин я займався створенням моделі телепортатора і маяків для нього.

Треба буде створити два маяки по півкілограма срібла кожен і для цього ще здобути срібло. Можна замінити самородним алюмінієм, але мені шкода витрачати його, хоч і вимагалося там лише близько тридцяти грамів. Тут його запаси поповнити нема де.

Ближче до вечора Лінгрет попросив перенести артефакт на берег, щоб він міг помилуватися заходом сонця. Насправді він дав можливість створити мені артефакт без ризику бути поміченим некромантом. Той хоч і не розуміє все в комп'ютерних технологіях, але зрозуміти, що я займаюся чимось не тим, він міг. Щоправда, і зробити нічого не міг, крім того, що розповісти про це Марло, а ось той цілком міг нашкодити мені. Чесно кажучи, у мене таке відчуття, що довкола мене відбувається якийсь сюр.

Я навіть кілька разів щипав себе у різних місцях, намагаючись прокинутися, але цього не відбувалося.

Виробництво артефакту разом із його активацією зайняло лише п'ять хвилин. Люблю свій верстат, він геніальний. Залишалося зробити одне: вживити артефакт. Та так, щоб він не був помітним, і зробити це можна лише у двох місцях у сонячному сплетінні, де знаходиться джерело магічної енергії, і в голові, де знаходиться джерело ментальної енергії. І саме в голові ефективність роботи артефакту буде трохи вищою. Тому там і збирався вживити артефакт.

Зробивши надріз шкіри, я обережно  робоскальпелем відокремив шкіру від черепа, після чого помістив туди артефакт розміром з дрібну монетку, тільки тонше разів у п'ять. Після цього з'єднав краї ранки в місці надрізу та припік лазером. З рештою впорається регенерація нітірі. Через кілька днів не залишиться і сліду від ранки, а поки що це можна списати на удар головою про щось тверде.

Запис у журналі спостережень: день 233

— Ти цілком здоровий, — сказала Лорана. — Я свого часу відмовилася від такого способу збільшення сил, а пропозицій було чимало, — з докором додала вона.

— Скажу чесно, я про такий спосіб навіть не знав, — сказав я, а потім, переконавшись, що Марло немає поруч, продовжив: — Квардав Митро Гоука Длі.

— Повтори, — напружилася Лорана. У неї при цьому зіниці розширилися, а в «Магічному зорі» почала мана по енергоканалах швидше раз на десять текти.

—  Квардав Мітро Гоука Длі, - повторив я пароль. Як пояснила Сальміра, це код Сальміри і Лорани для позначення чогось дуже важливого і небезпечного для однієї з них, причому говорити треба одночасно з правильною комбінацією магічних викидів.

— Що сталося із Салі? — одразу спитала вона.

—  Нічого. Вона сказала мені цей пароль, щоб ти всерйоз прийняла мої слова.

— Якщо вона повідомила тобі наш код, який ми не використовували з часів, коли поклялися один одному бути подругами до кінця існування всесвіту, сталося щось серйозне. — Ось таких подробиць я не знав.

— Марло та некромант ведуть якусь свою гру. Мені поставили ментальні закладки, але їх зірвало.