Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

— Ще б не зірвало. Ти гуляю з бабою рангу третього, а то й сильніше. Як тебе не розірвало на частини – ось питання. Значить, Марло та некрос. А ти знаєш, цілком можливо. Вони завжди були на особиці. Та й зараз Марло надто багато часу проводить з Перваном. Вони щось починають. Хто знає?

—  Лінгрет. Він намагався мені натякнути кілька разів, але це помітив Марло і змусив того заприсягнутися не розповідати мені. Але я сам здогадався, що на хвилі ейфорії від посилення здібностей зміг зіставити свою поведінку і дивну довірливість до вас. І Сальміра, її  вдалося заспокоїти. Наразі вона готує помсту для Марло.

— Я йому не заздрю, — посміхнулася Лорана. — Вона та ще вигадниця. Те, що ти вирішив створити просторову кишеню, правильно. Заодно й мені зробиш. Значить, кажеш, що завідувач кафедри магічної фортифікації особисто тебе запросив. Це добре. Як ти дивишся на те, щоб вирушити на навчання? Це для тебе буде вдвічі кориснішим, адже в такому разі ні Марло, ні некрос не зможуть на тебе вплинути. Заодно й вивчиш щось нове.

— Думаю, це не найкраща ідея. З Мірою я можу вивчати магію швидше, набагато швидше. Та й, відверто кажучи, залишати все, що залишилося від мого рідного світу, не хочу. Було б добре Марло кудись відправити.

—  А знаєш, це непогана ідея. Лазав тут один «нишпорка», у друзі набивався Марло. Залишив нам свій розмовник на випадок будь-яких проблем. Думаю, можна подумати, як Марло кудись відправити.

—  Ідея хороша. Але чи впевнена, що вийде?

—  Треба подумати. Можна щось вигадати з цього приводу. А зараз вставай, треба батькові допомогти. Сьогодні балки на даху треба встановити. Хотіла дочекатися Марло, та й ти підійдеш.

Залишок дня довелося попрацювати будівельником. Стіни нового будинку вже готові. Залишалося встановити балки даху і потім самий дах. Лорана за допомогою телекінезу сама піднімала замість крана багатокілограмові балки, мені залишалося лише кріпити їх у потрібних місцях за допомогою цвяхів. Декілька селян з безпечної відстані стежили за тим, як працюємо ми втрьох. Фаріс командує, Лорана піднімає балки, а я кріплю їх. Думаю, для селян це надто неймовірно. Наскільки я знав, у селі була пара обдарованих, але вони шістнадцятого рангу, а в містах, де можна запросто зустріти магів, місцеві рідко бували.

Запис у журналі спостережень: день 235

Сьогодні ліс затопили тисячі солдатів. Почали будувати укріплення, копати рови, створювати польові табори. Я спочатку дуже злякався, але розмова з Лораною трохи заспокоїла мене. Виявляється, почалися масштабні навчання щодо відображення вторгнення з води. Згідно з легендою вчень, Імперія, що знаходиться всього в тисячі кілометрів по прямій через море, вирішила напасти на королівство, використовуючи два наступальні флоти і дві десантні армії. Флот Імперії нібито втопив флот королівства Герен за рахунок своєї чисельної переваги, але й сам постраждав. Тепер йде відбиття атаки з боку десантних армій імперії. Як імперці виступають десантники самого королівства.

Взагалі, це наймасштабніші навчання за останні років десять. І організували їх лише за кілька днів після різкого погіршення відносин із Імперією. Місцеві жителі, щоб не постраждати випадково від військових, масово стали на якийсь час переселятися звідси.

Навчання триватимуть два тижні. І хоч прямо зараз вони ніяк нам не загрожують, але якщо зайдуть углиб на десять кілометрів, то можуть натрапити на мою базу. А відведення очей не така вже серйозна перешкода, що довели мисливці під час полювання на мене.

Про всяк випадок вирішив підготуватися до прориву і вже п'ять годин збирав все майно назад у планетохід. Якщо що я зможу знову піти під воду, а там нехай шукають мене, де хочуть. Звичайно, шкода зусилля з будівництва бази буде, але бути спійманим на місці злочину мені зовсім не хотілося.

Було, щоправда, у всьому цьому й добре: Марло мобілізували. Оскільки він виявився ментальним магом, його мобілізували та направили до відділу допитів. Зрозуміло, що тимчасово, але, скажу відверто, мені важко вдавати з себе нічого не тямущого про ментальні закладки розумного.

— Він спить, — сказав Лінгрет. — Накопичувач для вселення сповнений. Можна використовувати його ману для створення просторової кишені. Ти ж перестав робити ритуальне коло?

— Так, вигравіював його на даху планетохода. Тепер можна хоч щодня створювати просторову кишеню, — сказав я, посміхнувшись.

— Я не рекомендував би. У цьому ритуалі відбуваються великі потоки мани. Один раз не страшно, але якщо їх постійно проводити, то матеріал носія стане крихким.

— Загалом я пожартував. Думаю, створимо максимум на цьому ритуальному колі чотири кишені. Тобі кому пояснити?

—  Дякую, - сказав Лінгрет, здогадавшись, про кого я говорю.

—  Тоді почали, - сказав я і заліз на дах планетохода, який я вигнав на поверхню на випадок втечі.

Сам ритуал не складний, тільки треба було що подати ману і просто чекати. Інша річ, що підготовка складніша. У ритуальне коло вписано півтори тисячі рун. Все це має створити стабільний штучний вимір об'ємом від трьох кубометрів до ста. Все залежало від того, скільки мани братиме участь у ритуалі та скільки буде втрат. На сто кубометрів я не розраховую, але кубів п'ятдесят все ж таки має бути.

Ритуал тривав лише десять хвилин. Коли остання мана покинула контури ритуального кола, я зійшов зі спеціального місця і почав наносити на дах спеціальну фарбу, яка повинна приховати порожню ритуальну схему. Тільки після цього вирішив перевірити роботу ритуалу і наніс на камінь спеціальну мітку, вказану в ритуалі, і накреслив схему ритуалу перенесення в просторову кишеню. Можна це робити за допомогою заклинання, але воно складне. Ритуал простіше.

Камінь зник, як і годиться. Після зникнення я накреслив на землі другий ритуал, а саме після повернення поміщеного предмета, і активував його. За мить камінь з'явився в середині кола. Ну що, ритуал можна вважати успішним. Я тепер маю просторову кишеню. Ось тільки якого він розміру, зрозуміти можна лише тоді, коли я нічого не зможу в нього більше помістити.