Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3 📚 - Українською

Читати книгу - "Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3" автора Лариса Підгірна. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 100 101 102 ... 104
Перейти на сторінку:
та плівка. Записник, револьвер та набої до нього, кілька мікрофільмів, які Річардс приготував до вивозу, але не встиг забрати зі сховку… А ще — гроші і бланки з печатками — посвідок, мандатів… Вписуй, що хочеш!

— Оце я розумію! — проказав Швед, перебравши кілька фальшивих посвідок та мандатів на проїзд і ховаючи деякі з них до нагрудної кишені плаща.

— І що з усім цим добром думаєш робити? — поцікавився Остапенко.

— Згідно з інструкцією мав би знищити… — відповів Марко. — Але тут хіба підірвати усе, бо інакше не допоможе. А тепер ось міркую, Євгене, що нищити усе це не варто. Хто його, цей бункер Річардса, тут знайде, коли ми заледве намацали!

— У якому сенсі, брате?

— Сховок Річардса стане відповіддю на інше питання… Де заховати оте вивезене з України добро, яке після Харбіна опинилося тут, у Москві, — відповів Швед. — Я його просто під носом у Сталіна надибав!

— Файно! А що за добро?

— Цінності. Книги старовинні. Кістки з усипальниць князівських. Золото… Спадщина наших князів та гетьманів! — проказав Марко.

— Чортяка ти, Шведе! — гмикнув той. — Думаєш, настане таки час, коли усе це Україні знадобиться?

— Думаю, настане… Тільки от коли — не знаю. То хай краще усе це в потаємному сховку полежить! Може, коли і на нашій землі запанує воля і скарби їй та історія знадобляться! Тоді й придумаємо, як оце вивезти з Московії.

— Твої слова та Богові у вуха, — Остапенко провів рукою по спотвореній шрамом щоці. — Тільки я такого набачився, що й не знаю… чи буде ще та Україна коли Україною… У Кам’янці, Стамбулі та Варшаві — то насправді квіточки були… Наша юнацька романтика. А тепер звір червоний лютує на повну силу.

— Знаю, брате. Знаю! І мені боляче від того, — скрушно промовив Марко. — Але червоний звір і у вісімнадцятому лютував… Тепер у силу увійшов і здається непереможним. Але бачив би ти, як наші у Європі за ту Україну б’ються… Тож і ми з тобою мусимо вірити і робити свою справу далі!

— То ти робиш справу, Марку, — безрадісно промовив Остапенко. — А я свою уже відробив… Для розвідної роботи я не годжуся, та й із такою пикою далеко не втечеш…

— Нам із тобою побалакати багато про що треба буде, Євгене. Але не зараз і не тут… Не в Москві… Буде іще у нас час, — Марко вкинув папки та карти знову до шухляди. — Усе для цього, брате, зроблю. А поки… вибираймося звідси.

Щойно вийшли, він знову притулив плесканці до таблички. Таємні двері повільно поповзли і стали непорушною стіною. Тільки в останню мить Швед з Остапенком встигли помітити, як там, у сховку, знову щось клацнуло і світло вимкнулося…

* * *

— Не дрейфіть, Флемінгу! Ваша матуся може пишатися вами, друже мій! Тепер ви станете героєм Великої Британії…

— Ага… Хіба посмертно, — відповів Ян, глипаючи на себе у дзеркало і поправляючи солдатську пілотку на голові. Хвацько зсунутий на бік військовий головний убір Янові попри все пасував. — Тільки ви, Алексе, напередодні нашого спокійного і безпечного відльоту до Лондона як двох законослухняних британських журналістів могли вигадати отаку чортівню! Усе повторюється точнісінько як у Харбіні!

— Так, схожість є… — зітхнув Марко.

— І чому я ще до цього не звик? І вічно, як баран, іду за вами слідом!

— Бо ви, Флемінгу, не баран, — гмикнув Швед.

— Ось тому я і передбачаю власну героїчну смерть у застінках ОДПУ від страшних тортур, а не щасливе повернення до старої доброї Англії із наступним врученням мені ордену з рук самого монарха, — скоромовкою відказав той.

— Нам — туди. Наступний поворот.

Кермо у руках Флемінга вправно крутнулося. Автівка завернула у нічний провулок і помчала у бік Краснопрудської до «Северного» депо.

— Пипоть би вам на язика з тими тортурами в ОДПУ! — проказав Швед. — У вас тільки про це і мова. Посмертно буде — це якщо моя авантюра…

— Наша. Наша авантюра, — поправив Флемінг.

— Добре, це якщо наша авантюра піде коту під хвіст, — виправився Марко. — А вона коту під хвіст не піде, бо у нас все вдасться. Уже вдається.

— Сподіваюся на те, — гмикнув у свою чергу Ян.

— Побачите! Ви ще свій роман про того Джейкоба… чи як там його… Джеймса Бонда напишете, викладете у ньому усі наші пригоди і розбагатієте на тому! — тихо проказав Швед.

— То ви, Алексе, у нас геній! — пхекнув Флемінг. — Викрасти вдруге вантажівку не складно, особливо якщо вона припаркована просто перед твоїм носом. А от змусити червоноармійців винести та повантажити ящики з музейними цінностями на крадену вантажівку, наче так і треба…

— Так… сторож мене в обличчя не бачив минулого разу, та й на охороні стоять не Рогалеві орли-«прослушники»… тож усе поки що іде гладко, — погодився Швед. — Ви, Яне, головне, не бовкніть щось англійською… бо отоді нам справді буде кінець і ваше похмуре пророцтво справдиться.

Флемінг кивнув.

— Мовчатиму. Вдаватиму німого солдата. А звідки у вас, мій друже, оті наші посвідки, мандати? Де ви їх дістали? Як я міг пропустити найцікавіше?

— У Клайда Річардса тільки чорта лисого у тому сховку не було.

— А форма, оці чоботи?

— Дала одна хороша дівчина покористуватися…

— Покоївка? Ота, що провела нас із «Націоналю» чорним ходом у двір?

— Саме вона. Завдяки їй ніхто не помітив, як два переодягнуті британські журналісти виходять вночі з готелю, чи не так? А форма — її чоловіка… Він у неї співробітник ОДПУ.

— Покійний? — запитав Флемінг.

— Ні, ще живий, — відповів Марко. — Тож вважайте, Яне, форму повернути треба буде. Він не знає, що ми її позичили… Не забрудніть її.

— Ні к бісу у совєтів офіцерська форма, — Флемінг ковзнув поглядом по Маркові. — Дешева якась…

— І не кажіть. Мені вона і без того аж вогнем пече. Але мусимо потерпіти. І я, і ви…

На під’їзді до депо вантажівку зупинили на контрольно-пропускному пункті.

Побачивши офіцера, солдат козирнув. Покликав старшого.

— Что там у вас, товарищ лейтенант? — поцікавився той, кинувши поглядом на застелені старим теном ящики на кузові вантажівки.

— В грузовике электромеханическое оборудование. Для метрополитена. Завтра прямо на рассвете монтировать начнут, — відповів Швед, простягаючи документи. — Пропускайте быстрее, хлопцы. Люди под землей на разгрузке ждут. Совсем ночь уже!

Той зам’явся, але сперечатися не став.

— Все в порядке! — мовив, глипнувши на посвідки і дозвіл на проїзд. — Извините, что остановили. Порядок такой! С этими британскими инженерами... Теперь все стало строже. Даже к своим. Счастливо!

Напружений, як струна, Флемінг спокійно видихнув, лише коли від’їхав

1 ... 100 101 102 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3"