Читати книгу - "Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна"

— Оберон так не вчинив би.

— Вчинив би, аби лише вагома причина. Та це порожні балачки. Оберона нема, а мій брат Ерік сидить на троні та корчить із себе правителя.

— Коли це сталося?

— Кілька років тому, якщо за мірками Амбера.

— Чому він хотів тебе вбити?

— Бо інакше я вбив би його, це ж ясно як день.

— І ти справді його вбив би?

— Так, і я вб'ю. Гадаю, що дуже скоро.

Повернувшись, вона поглянула мені в очі.

— Навіщо?

— Для того, щоб зайняти трон. Він — мій згідно із законом, розумієш? Ерік узяв його силою, він узурпатор. Я тільки недавно визволивсь із його полону, де мучився кілька років. Та Ерік припустився помилки, дозволив собі надмірну розкіш: він залишив мене живим, щоб час від часу тішити себе, споглядаючи моє понівечене тіло. Йому навіть у страшному сні не могло привидітися, що зможу вирватися на волю і знову кинути виклик. А зрештою, я теж про це не мріяв. Тож коли мені вже пощастило і доля дала другий шанс, не буду таким добродушним, як Ерік, досить з мене своїх помилок.

— Але ж він тобі брат...

— Повір мені, мало хто в світі знає це краще, ніж він або я.

— І як скоро збираєшся здійснити... свої наміри?

— Я вже казав тобі. Знайди колоду карт і зв'яжися зі мною. Місяців через три. Якщо не зможеш зв'язатися, а в мене все йтиме за планом, то я зв'яжуся з тобою сам, щойно зійду на трон. І ось тоді, менш як за рік, ти пройдеш Лабіринт.

— А якщо програєш?

— Тоді тобі доведеться зачекати трохи довше. Поки Ерік не впевниться, що його панування — це всерйоз і надовго, а Бенедикт нарешті визнає його правителем. Бачиш, він не дуже хоче це робити. Бенедикт не перший рік тримається подалі від Амбера, і не знаю, як Ерік, а з інших уже мало хто вірить, що він ще живий. І якщо Бенедикт тепер об'явиться, то йому доведеться визначатися: він за Еріка чи проти нього? Якщо підтримає Еріка, це тільки зміцнить його владу, а Бенедикт не захоче такої відповідальності. Якщо ж він виступить проти Еріка, це неминуче призведе до заколоту, а відповідати за це йому теж не захочеться. Себе ж у ролі короля він не бачить за жодних обставин. Отже, тільки повна відсутність Бенедикта гарантує такий-сякий спокій в Амбері. Якщо ж він, об'явившись, відмовиться підтримати кого б то не було, можливо, це й не матиме для нього жодних наслідків. Та це буде те саме, що не визнати владу Еріка, і може стати знову гаряче. Якщо ж Бенедикт заявиться в Амбер з тобою, він буде змушений підкоритися Еріку, бо той знайде, як вплинути на нього через тебе.

— Тобто, якщо ти програєш, не бачити мені Амбера як своїх вух!

— Я лише описав тобі своє бачення ситуації. Безперечно, є ще якісь чинники, про котрі я нічого не знаю. Скільки часу мене там не було!

— Ти просто зобов'язаний перемогти! — вигукнула Дара. І несподівано запитала: — А мій дідусь тебе підтримає?

— Навряд. Хоча життя може перекинути все з ніг на голову. Я знаю, що він живий і що у нього є ти. Мені не потрібна його підтримка. Не чинитиме перепон — і на тому спасибі. А він не чинитиме, якщо діятиму блискавично та успішно. Йому не сподобається, що мені відомо про тебе, та коли він побачить, що зичу тобі лише добра, усе вляжеться само собою.

— Чому ти не скористаєшся мною? Гадаю, це було б логічно...

— Так. Але несподівано з'ясувалося, що я до тебе не байдужий... — сказав Дарі. — Тож це відпадає.

Дівчина засміялася.

— Отже, я тебе причарувала! — резюмувала вона.

Я задоволено гмикнув.

— Так, доволі вишуканим способом — за допомогою клинка.

Раптом Дара стала серйозною.

— Завтра дідусь повертається сюди, — повідомила вона. — Оцей твій Ґанелон, він сказав тобі?

— Так.

— І це якось змінює твої плани?

— Робитиму все швидко і вшиюся ще до приїзду Бенедикта.

— А він що зробить?

— По-перше, розізлиться, мов дідько, якщо побачить тебе тут. По-друге, йому стане з біса цікаво, як ти дісталася сюди крізь Тіні та чи я вже знаю, хто ти така.

— І що йому відповісти?

— Розкажеш, як ти повернулася. Це додасть йому трохи поживи для роздумів про тебе і твоє становище. Якщо запитає про мене, поясни: твоя жіноча інтуїція підказала тобі, що не варто мені довірятись, і ти обрала таку саму тактику, як із Джуліаном та Джерардом. Якщо запитає, де я, то повідом йому, що ми взяли фургон і поїхали в місто. Мовляв, повернемося назад не дуже пізно.

— А насправді ви куди збираєтеся?

— У місто, ненадовго. Але назад уже не повернемось. А з міста — якнайшвидше рушимо далі, щоби Бенедикт не вистежив мене по сліду через Тіні.

— Заради тебе постараюся затримати його, на скільки зможу... А ти перед від'їздом не збирався попрощатися зі мною?

— Планував розповісти це вранці. Але декому тут не спиться, і ми випереджаємо події.

— То я задоволена, що... не заснула... А як збираєшся підкоряти Амбер?

Я похитав головою.

— Ні, мила Даро. Кожен принц, який щось затіває, мусить мати свої таємниці. Тому нехай це залишається моїм секретом.

— Ніколи б не подумала, що в Амбері така недовіра і змова на змові.

— Що ж тут дивного? Всюди знайдеш щось подібне, просто в різних місцях воно по-різному себе виказує. Інакше й бути не може, адже будь-яка Тінь є відображенням Амбера.

— Складно для розуміння...

— Колись ти все второпаєш. А поки що просто не думай про це.

— Тоді скажи мені інше. Якщо я вже трохи навчилася ходити через Тіні, ще не подолавши Лабіринт, ти не міг би мені описати, як робиш це? Для кращого розуміння.

— Ні! — відрізав я. — Нема чого гратися з Тінями, коли ти робиш перші кроки. Це й після проходження Лабіринту не завжди безпечно, а в твоєму становищі — повне безглуздя. Один раз тобі пощастило, на цьому й зупинися.