Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Усе добре рідна, горіхи колю, — сказано було таким тоном, немов голова Рорка, це горіх, який він коле. Може, ляжеш сьогодні раніше, ти виглядаєш надто втомленою.

— Сумую за тобою.

— Я теж. Ти дописала?

— Угу.

— Тоді в душ і спати.

— На добраніч, котику.

— На добраніч, кохана.

Гарне побажання, але ніч була далека від спокійної. Я до пуття не могла зрозуміти, чи то в мене видіння, чи то кошмар. І він переслідував мене більшу частину ночі. Прокинулася я зі світанком і більше заснути вже не могла.

 — Отже панове, пропоную битися вам тут на полігоні, якраз до ранкової розминки встигнете.

Спокійно запропонував Ялін Рорку й Алексу. У свідках поєдинку був ректор і батько Рорка. Ректор був із таким похмурим виглядом, що батько хлопця на нього поглядав з побоюванням. Мене він помітив першим і прикрив їхню компанію відводом очей. А потім виставив щит, щоб я їх одразу не побачила.

— Я не попереджав, — відповів Алекс, на похмурий погляд ректора. — виглядає так, наче не спала.

А я тим часом швидко розім'ялася і побігла по великому колу.

— Хм, — тільки й відреагував Ялін. — Кожен по-своєму кошмарики розганяє. Може, почнете, у мене скоро студенти прийдуть. І ще дітей будити. Так, золотце пухнасте, не калічити його і не вбивати.

Алекс так виразно на магістра подивився.

— А що, хіба не пухнастий? П'ять хвилин і розійшлися. І вирішили свої зазіхання на кішечку. А то, якщо вона дізнається, сама декому хвіст відірве і в дикому лісі викине.

Алекс із Рорком зійшлися різко. Просто ось стояли й одразу кинулися один на одного. Рорку варто віддати належне, бився з цілковитою самовіддачею. Але досвід і сила були не за ним. І Алекс йому це швидко і дохідливо показав. Без переломів і рваних ран. Спрацював красиво. Я якраз одне коло зробила на максимальній швидкості. І пішла підтягуватися. Щит я помітила, підбігаючи до турнікетів. Хмикнула, здогадалася хто там.

Після пробіжки голова вже не була чавунною, але сильно легше не стало. Підтягнувшись разів п'ять зістрибнула і написала магістру Яліну повідомлення. Він скинув щит і запитав.

— І з якої причини? Що сталося зірка ти моя? Якщо не виспалася, не питання відправлю досипати.

Мотнула головою. Було відчуття, що в голові комахи копошаться. Алекс швидко підійшов і обійняв мене.

— Що сталося кохана?

Поцілувала його з насолодою.

— Вночі якась хрінь була. Чи то видіння, чи то кошмар. Якби була молодшою, вже побігла б туди, куди видіння покликало. Але, відучили бігати необдумано. Брату потрібно зателефонувати, хочу розібратися. І буду нахабніти, будити магістрів Оура або Шаєра.

Ректор пішов одразу після закінчення поєдинку. Сказавши сердито вовкам:

— На цьому думаю претензії на дівчину закінчилися. Інакше вона сама поб'є вашого сина.

Рорк був пригнічений. Дивлячись на те, як Алекс мене обіймає і цілує, тільки зітхав.

— Не будь ідіотом, вони пара, до того ж із тих, що раз і назавжди.

Магістр Ялін відпустив розбиратися, і якщо не встигну на розминку, то він мою пробіжку і так зарахує. Алекс почекав, поки я зв'яжуся з Янушем.

— І чого вам не спиться? — бурчав брат, а я бачу, у нього під боком молодша донька Тея лежить, сопе.

— Привіт, у тебе вночі видінь не було? Ну, таких дивних і незрозуміло, чи то кошмар, чи то видіння.

— Схоже, що було, — сказала Яна, дружина брата. — Він дуже ворочався і штовхався. Малу своїм бурчанням сонним розбудив. Тільки вона його й заспокоїла.

— Януше, мені твоя допомога потрібна.

Брат остаточно прокинувся і по-новому подивився на мене. Обережно переклав доньку до матері. І не вимикаючи телефон, пішов одягатися.

— Ти ж будеш ще обох магістрів будити, мене має хтось в академію пустити.

— Як відчував, — сказав Оур у мене за спиною.

— Здрастуйте, магістр Оур, — сказала винувато.

— Іди, Шаєра буди, а я Януша біля воріт зустріну.

— А потім куди?

— У нього будемо.

Алекс мене швидко поцілував і пішов на вихід. Шаєр напрочуд швидко відчинив двері. Він жив не в будиночку на території, а як студенти в гуртожитку. Тільки у викладачів було по дві кімнати і свій санвузол. Відчинивши двері, уважно подивився в моє обличчя і насупився.

— Добре ж тебе приклали.

— У мене досі відчуття, що в голові копаються. Я постійно щити оновлюю і відчуваю, як вони сипляться. Оур зараз із Янушем прийде.

— Добре, заходь.

Мені одразу приготували гарячого солодкого чаю. Бо я була наче контужена. І відчувала, як свідомість починає від'їжджати. Мені поплескали по щоках.

— Так, сонце, не від'їжджай. Бийся, щити один за одним вибудовуй і пий чай. Я поки що бутербродів зроблю і переодягнуся пристойніше.

Я з насолодою вгризлася в булку з ковбасою і заплющила очі від задоволення.

— Поїж поки що і не забувай ментальні щити оновлювати, я хоч піжаму зміню.

До приходу брата й Оура я вже наїлася. Барт принюхався і ледь не облизнувся. Шаєр зітхнув і вручив йому та Оуру по бутерброду.

— Від тебе молоком пахне, — сказав Оур.

— Так, кошеня маленьке, і Яна малятко мені під бік сунула, щоб я не метався.

Магістри подивилися на мене.

— Атака була на Лію, а тебе по-родинному дістало. Так котику, що тобі снилося?

Після запитання Шаєра я подавилася чаєм.

— Та годі, невже все так погано?

— З урахуванням, що я не могла зрозуміти, що реально, а що сон. Снився жах.

— Проговори, хоча б початок.

— Немов в академію темний проник, і ми з вами та ще деякі викладачі готові з ним битися. А він каже: "іди добровільно, пожертвуй собою і твої друзі, і близькі виживуть". Я відчувала, як поруч помирають ті, хто мені дорогий. Відчувала, як на шиї застебнули нашийник, який позбавляє волі і ти вже нічого не хочеш і нічого не відчуваєш. А десь глибоко всередині душа кричить від болю і рветься на частини.