Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

Серце все ще калатало від страху, і навіть тут, за захистом дерева, я не відчувала себе у безпеці. Від нього – від чоловіка, який мені так подобався. 

Чоловіка, в якого я… 

Ні. Закохатися – це зовсім не те, що мені зараз потрібно. Спершу справи, а потім – забави. 

Тож я проминула безлад у вітальні та зачинилася у другій спальні. Вона, на відміну від решти покоїв, залишалася у тому ж стані, що й коли я залишила її вранці. Я переписувала символи з записки Лор’єна на артефакт зв’язку майже бездумно – думки мої точно були деінде. 

Що я робитиму тепер? Раніше в душі ще тліла якась надія, що Арден схаменеться. Що він перепросить, пояснить, чому покинув мене, і все стане, як раніше. 

Але після цього… 

Я рішуче стиснула листочок з давніми письменами обома руками та направила у нього магію. 

Цього разу це було простіше – вона лилася, як широка ріка, без жодного виступу чи мілини. Втім, я знову зіштовхнулася з тією ж проблемою: я не знала, як спинитися.

Кімнату охопили білі пластівці магії, запах рум’яного тіста та печених яблук, а я… 

Я почала падати вниз – здавалося, до самого центру землі. 

Завершилося падіння чимось м’яким. Тільки коли я повільно підняла розфокусований погляд, зуміла розібрати біле мереживо, блакитний оксамит з тисненнями, а ще чужу білу шию, що переходила в лице з трохи піднятими бровами та кривою посмішкою. 

Кіріан Лор’єн гмикнув та зручніше пересунув мене на своїх колінах.