Читати книгу - "Мій супер сусід, Аріна Вільде"

Спостерігаю за їх з Дмитром суперечкою та посміхаюся. Погладжую свій все ще плоский живіт і мрію скоріше зустрітися зі своїм малюком.

Спочатку Вова не міг знайти нормальну роботу. Людині, яка відбуває судимість, хай і умовно, влаштуватися на добру посаду не так і легко. Він нервувався, кидався з крайнощів у крайність, якось навіть вантажником підробляв, але зараз усе налагодилося.

Ми вдвох працюємо у будівельному гіпермаркеті: він – менеджером з продажу, я – у рекламному відділі. Зарплата його запитів не задовольняє, але прожити удвох можна. А от із дитиною буде складніше. Сподіваюся, він не розсердиться через те, що таке важливе рішення я прийняла поодинці.

Дивлюся, як сонце повільно сідає за обрій, і вирішую розповісти про дитину сьогодні ввечері, коли повернемося додому.

Діма та Аліса зняли цей будиночок біля моря на все літо, бажаючи відпочити від міської метушні та більше часу провести з Нікою на природі.

Ми з Дімою не налагодили тих стосунків, які мають бути у дітей та батьків, але спілкуємося набагато більше, ніж раніше. Тепер я відповідаю на його дзвінки та навіть приїжджаю в гості.

У мами я вирішила нічого не питати про минуле і про вітчима, нехай все залишається як є, я і так розчарувалася дуже багато в чому.

Шум моря заглушує кроки позаду мене, тому я здригаюся від голосу мого чоловіка, а від тону, яким він розмовляє зі мною, серце в грудях починає битися так швидко, що загрожує ось-ось вискочити.

Він якось дізнався про мою вагітність. І він не радий цьому.

- Запитуй, - кажу тремтячим голосом, готуючись тримати оборону.

Він не поспішає із запитаннями. Дивиться на мене, і я заспокоююсь. Я впізнаю цей погляд, сповнений ніжності та кохання.

Він зненацька опускається на одне коліно, дістає з кишені шорт червону коробочку і каже те, від чого мені хочеться кричати від щастя:

- Кіро, ти вийдеш за мене? За такого ревнивого ідіота, який кохає тебе більше за життя?

- Так, - говорю ледве чутно і відчуваю, як сльози радості скочуються по щоках. - Я кохаю тебе. - Кидаюся до нього на шию, як тільки обручка виявляється на безіменному пальці правої руки.

- І я тебе. Але мушу зізнатися: навіть якби ти сказала ні, я все одно натягнув би її тобі на палець і змусив піти в РАГС.

- Не дочекаєшся. - Ми повертаємося до будинку, обіймаючи та цілуючи один одного. Щасливі та закохані.

- Слухай, я маю сказати тобі дещо.

- Ем?

- Тільки не злись, гаразд?

- Коли ти так кажеш, я починаю нервувати.

- Я вагітна, - говорю настільки швидко, що не впевнена, чи почув він.

- Я знаю, - усміхається, висвітлюючи все довкола своєю посмішкою.

– Що? Звідки?

- Ну, я ж тепер дружу з найкращим слідчим у країні.

- Ні, я серйозно, Вл... ВОВА!

- Не підлизуйся.

- Ну, скажи-и-и.

– Ні.

- Будь ласка.

– Ні.

- Будь ласка, будь ласка, будь ласка...

– І, до речі, не забувай, що наші діти будуть не Владиславовичі, а Володимировичі.

- Ну ні! – обурююсь я і ловлю його солодкий поцілунок.

Я, Кіра Вороніна, у майбутньому Кіра Чернова, офіційно найщасливіша жінка у світі, незважаючи на те, що мій майбутній чоловік ідіот!

- А якщо зіграємо в суперсусіда, розкажеш як дізнався про мою вагітність?

- Хммм, я подумаю.

Друзі, дякую що прожили з героями їх історію! Сподіваюся книга вам сподобалася)

Запрошую всіх у новинку "Татусь з обкладинки"

Буду рада бачити вас у новій книзі)

Кінець