Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Нічний адміністратор 📚 - Українською

Читати книгу - "Нічний адміністратор"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нічний адміністратор" автора Джон Ле Карре. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 102 103 104 ... 163
Перейти на сторінку:
лікарняні ворота й не пускав хворих, тому що, як він сказав, усі решта водіїв були зрадниками спільних інтересів. І місіс Лаксом, яка прибирала в настоятеля, померла, бо він її не пустив. — Вона знову здригнулася. — Ти завжди запалюєш вогонь у каміні? Якось по-дурному — вогонь у тропічному кліматі.

— У вас на Кристалі теж багато де горить вогонь.

— Ти йому дуже подобаєшся. Ти це знаєш?

— Так.

— Ти йому як син чи щось таке. Я безперестанку просила його тебе позбутися. Відчувала, що ти наближаєшся, і не могла тебе зупинити. Ти вмієш так моторошно підкрадатися. Але він цього ніби й не помічає. Чи не хоче помічати. Мабуть, це через Дена. Ти його врятував. Все одно, це ж не може тривати вічно, правда? — Вона трохи надпила. — Ну, думаєш, чорт з ним. Якщо він не бачить, що відбувається у нього під носом, то це його проблеми. Коркі його попередив. І Сенді також. Він їх не слухає.

— Чому ти нишпорила у його документах?

— Керо наговорила мені всілякої всячини про нього. Жахливі речі. Це було нечесно. Дещо я вже знала. Я намагалася не вникати, але від цього не втекти. Хтось щось бовкне на вечірці. Щось почує Ден. А ще ці противнючі хвалькуваті банкіри. Не мені судити людей. Не мені. Я завжди думаю, що це я наламала дров, а не хтось інший. Біда в тому, що ми достобіса чесні. Особливо мій батько. Він радше голодуватиме, ніж обдурить податкову. Завжди оплачував рахунки у той же день. Саме тому і розорився. Інші, звичайно, йому не платили, але він цього не помічав. — Вона зиркнула на нього. А потім пильно подивилася. — Господи, — знову прошепотіла вона.

— Ти щось знайшла?

Вона захитала головою.

— Я не могла. Я навіть не знала, що шукати. От і вирішила, чорт з ним, і спитала його прямо.

— Ти що зробила?

— Я поставила питання руба. Якось після вечері. Я сказала: «Це правда, що ти аферист? Скажи мені. Я маю право знати».

Джонатан глибоко вдихнув.

— Ну, принаймні ти прямо запитала, — сказав він, обачно усміхнувшись. — Як Роупер це сприйняв? Покаявся у всіх гріхах, присягнувся більше ніколи не робити нічого поганого, і звинуватив у всьому своє важке дитинство?

— Він скам’янів.

— І сказав?

— Сказав, що це не моє собаче діло.

Відгомін розповіді Софі на цвинтарі в Каїрі про її розмову з Фредді Гамідом не давав Джонатану зосередитися.

— А ти сказала, що це твоє діло? — припустив він.

— Він сказав, що я все одно не зрозумію, навіть якщо він усе мені розповість. І що мені варто заткнутися і не патякати про те, чого я не розумію. А потім він сказав, що це не злочин, а політика. Я спитала: що не злочин? Що політика? Розкажи мені про все найгірше, сказала я. Розкажи мені головну суть, щоб я знала, у що замішана.

— І що на це сказав Роупер? — спитав Джонатан.

— Сказав, що нема ніякої суті. Це лише такі люди, як мій батько, думають, що існує якась суть, і тому такі, як мій батько, — невдахи. Сказав, що любить мене, і що цього достатньо. Тоді я розлютилась і сказала, що, може, для Єви Браун цього і було достатньо, але не для мене. Я думала, він мене вдарить. Але він лише взяв мої слова до уваги. Його нічим не здивуєш, ти знав? Усе — лише факти. Фактом більше, фактом менше. Врешті-решт все одно чиниш так, як найлогічніше вчинити у тій чи іншій ситуації.

«Саме так він і зробив з Софі», — подумав Джонатан.

— А ти? — спитав він.

— А що я? — їй захотілося бренді. Оскільки бренді у нього не було, то він налив їй віскі. — Все брехня, — сказала вона.

— Що брехня?

— Моє життя. Мені кажуть, хто я така, я вірю на слово й граю цю роль. Ось, що я роблю. Я завжди вірю людям. Не можу нічого з собою зробити. Раптом невідомо звідки з’являєшся ти і кажеш, що я збилася на манівці. Але він говорить мені щось зовсім інше. Він каже, що я його совість. Що все це заради нас з Деніелем. Одного вечора, у присутності Коркі, він так і сказав, — вона ковтнула віскі. — Керо каже, що він продає наркоту. Ти знав? Величезні поставки в обмін на зброю і ще бозна-що. Ідеться не про балансування на грані дозволеного чи про махлювання. І не про звичайну дозу, щоб вечірка минула веселіше. Керо каже, що ідеться про повномасштаб-ний організований мегазлочин. А ще вона каже, що я коханка гангстера — це ще одна версія мене, яку я намагаюся переварити. Повір, у теперішні часи бути мною — справжнє свято.

Вона знову глянула на нього, прямо і не моргаючи.

— Я по вуха в гімні, — сказала вона. — Я вляпалася у це з широко заплющеними очима. Я на все це заслужила. Тільки не кажи мені, що я зійшла на манівці. Я сама можу собі вичитати мораль. Досить про мене. А що в біса ти за один? Ти теж явно не Мати Тереза.

— А на Роуперову думку, що я за один?

— Він каже, що ти добряче влип. Але ти хороший хлопа-ка. Він тебе хоче підрихтувати. Йому вже осточортіло, що Коркі вічно перемиває тобі кістки. Щоправда, він не зловив тебе на гарячому у нашій спальні, правда? — сказала вона, знову пирхаючи. — Давай послухаємо твою версію подій.

Він далеко не одразу відповів. Спочатку подумав про Берра, потім — про себе, і про всі правила, які забороняли йому видавати інформацію.

— Я доброволець, — сказав він.

Вона скривилася:

— Працюєш на поліцію?

— Щось таке.

— Скільки в тобі від тебе самого.

— Сам хочу збагнути.

— Що вони з ним зроблять?

— Зловлять. Притягнуть до суду. Посадять.

— Як ти можеш добровільно робити таку роботу? Боже правий.

Під час підготовки до завдання Берр не сказав йому, як діяти у такій непередбачуваній ситуації. Він витримав паузу, щоб усе обдумати. І ця тиша, як і відстань між ними, здавалося, радше їх зближувала, ніж розділяла.

— Усе почалося з однієї дівчини, — сказав він. А потім виправився: — 3 жінки.

1 ... 102 103 104 ... 163
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нічний адміністратор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нічний адміністратор"