Читати книгу - "Останній тамплієр"

— У зовсім іншому світі? — скептично пхикнув він. — І все — завдяки магічній формулі здобування золота із інших металів?

Венс пхикнув у відповідь, і теж — скептично.

— Та годі вам, агенте Рейлі. Не паплюжте спадщину тамплієрів оцими нікчемними міфами про алхімію та її казкові можливості. Добре задокументованим фактом є те, що тамплієри розбагатіли на пожертвах дворянства усієї Європи, і ці пожертви дістали повне благословення Ватикану. Європейська знать буквально закидала храмовників своїми землями, коштовностями та грошима, тому що вони були захисниками паломників-християн... але був іще один, дуже важливий аспект. Бачите, вважалося, що місія тамплієрів є священною. Їхні прихильники були переконані, що ці рицарі прагнули до того, від чого людство мало б величезну користь. — Подоба посмішки пробилася через суворі риси його обличчя. — Але ті, хто підтримував їх, не знали одного: якби місія тамплієрів закінчилася успіхом, то це пішло б на користь усьому людству, а не «обраним» котрими зарозуміло і гордовито вважали себе християни Європи.

Рейлі відчув, як у душі його зростає тривога.

— Що ви хочете сказати?

— Серед звинувачень, які призвели до краху тамплієрів, було й те, що вони зблизилися з мешканцями Святої землі — мусульманами та юдеями. Стверджувалося, що наші доблесні рицарі охоче ішли з ними на контакти, обмінюючись метафізичними знаннями та досвідом містичних прозрінь. У цій сфері звинувачення були, фактично, правильними, хоча їх швидко замінили на нові, більш екзотичні — гадаю, ви обидва знаєте про них. Папа та король (який був, до того ж, ще й помазаником Божим — ні більше, ні менше — і який відчайдушно намагався довести, що є найбільш християнським з усіх королів) були, певна річ, більше зацікавлені у тому, щоб замовчати ідею фактичного братання хоробрих рицарів з поганами, аніж використовувати її як знаряддя для повалення тамплієрів — якою б убивчою для останніх ця ідея не була б. Але справа тут далеко не в самих лише метафізичних знаннях та містичних осяяннях. Тут був іще один, дуже прагматичний чинник. Тамплієри замислили дещо просто неймовірне, відчайдушно сміливе, далекосяжне за своїми наслідками; з одного боку це був би, можливо, божевільний вчинок, але з іншого — вражаюче-приголомшливий акт мужності та далекоглядності.

Венс замовк, явно зворушений благородними намірами тамплієрів, а потім втупив свій погляд в Рейлі, і його обличчя знову набуло суворого виразу.

— Вони замислили об'єднати три світові релігії, — оголосив професор.

Потім він поглянув на гори, що оточували їх з усіх боків, і розчулено сплеснув руками.

— Об'єднання трьох світових релігій, — засміявся він. — Лишень вдумайтеся. Християни, юдеї та мусульмани — усі поєднані однією релігією. До речі — а чому б ні? Зрештою, всі ми молимося одному Богу. Хіба ж всі ми — не Авраамові діти? — глузливо пхикнув Венс. Риси його обличчя знову суворо загострилися. — Задумайтеся. Уявіть собі той інший світ, у якому ми жили б у разі успіху тамплієрів. Це був би нескінченно кращий світ... лишень уявіть собі, скількох страждань та кровопролить нам вдалося б уникнути, а в наш час — і поготів! Мільйони людей не померли би безглуздою смертю. Не було б ні інквізиції, ні Голокосту, ні війн на Балканах та Близькому Сході, літаки б не врізалися у хмарочоси... — Якась подоба жартівливої посмішки на мить з'явилася на його обличчі. — Ви, напевне, втратили б роботу, агенте Рейлі.

Думки Рейлі понеслися шаленим галопом; він намагався осмислити ці абсолютно несподівані одкровення. Невже це справді можливе?..

Раптом він пригадав свою розмову з Тес про тамплієрів — про ті дев'ять років, що вони провели відлюдно в храмі, про швидке зростання їхнього впливу та багатства, про латинський напис.

Veritas vos liberabit.

Істина зробить вас вільними.

Він поглянув на Венса.

— Так ви гадаєте, що вони шантажували Церкву? Гадаєте, що саме Ватикан і дав можливість тамплієрам зміцнитися за його рахунок?

— Та Церкві просто нікуди було діватися! У Ватикану від страху душа в п'яти пішла.

— Але ж... через що? Чого саме вони так боялися?

Венс зробив крок уперед, простягнув руку, намацав хрестик, що звисав з-під водолазного костюма Рейлі, і раптом зірвав його із шиї агента ФБР. Тримаючи у руці хрестик, ланцюжок якого теліпався, звисаючи донизу, професор кинув на нього презирливий і холодний погляд.

— Вони боялися правди про оцю красиву казочку.

Слова Венса висіли над ними як лезо гільйотини.

Здавалося, що очі його почали жити своїм власним життям, коли він з ненавистю споглядав маленький блискучий предмет, що лежав на його долоні. Потім обличчя професора спохмурніло.

— Як дивно, правда ж? Минуло дві тисячі років, ми — сучасні люди, ми досягли так багато, ми знаємо так багато, однак оцей маленький талісман і досі продовжує визначати той спосіб, у який мільярди людей живуть... і помирають.

Сидячи у своєму мокрому водолазному костюмі, Рейлі відчув легкий дрож занепокоєння. Він кинув погляд на Тес і на обличчі його промайнуло невдоволення — вона дивилася на Венса з виразом зосередженості, який Рейлі не міг збагнути.

— А як ти дізнався? — запитала вона з непевністю в голосі.

Венс відвів погляд від хрестика в руці й повернувся до неї.