Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

Чую, занирнув, пливе під водою.

Ой, ну навіщо й він сюди поліз? Кинула погляд на берег, зрозуміла, що його плавки залишилися там. Нічого, я стійка, вода з мене змила бажання. Я вже охолола, ніби нічого й не хотілося. Хай тут плаває зі своїм великим… Голим… Та що ж таке!

Я його не помічаю. Плаваю на своє задоволення. Щось він часто пірнає. Там же темно. На що дивитись? Чи він бачить у темряві? Пересмикнуло від здогаду. Цілком імовірно, що хижі птахи бачать уночі.

- Ти, як Енді, грифон? – питаю, коли наші голови опинились над водою.

- Так, а ти?

- Я просто птах. Звичайна маленька пташка, - навіщо це я уточнюю. Навіть у місячному світлі бачу, що він насупився, ніби не повірив.

- В тобі немає нічого звичайного, Есмо. Тепер я краще розумію свого брата, - він стоїть надто близько. Якщо зробить ще крок, то упреться членом мені в живіт.

- Не підходь до мене! - Відсуваюсь, бажаючи виявитися якнайдалі. З води виходити поки що зарано, збудження не пройшло повністю. Не хочу тішити його запахом своїх соків.

- Чому? Боїшся, що не зможеш стриматись? - Задоволена посмішка, як завжди.

- Ні, я знаю, що тебе не хочу. Мені потрібен лише Енді.

- Чому ти так йому віддана навіть після того, як він тебе обманював?

- Він робив це, щоб мене захистити, - я анітрохи не сумніваюся, що все саме так. - Щоб ти не дізнався про мене раніше! Тепер я це зрозуміла.

- Енді робить лише те, що вигідно йому самому. Хіба ти не бачиш? Він трахкав тебе, потім стирав пам'ять і повторював це багато разів.

- Все не так! Він кохає мене. Ти краще за мене знаєш його почуття! І не треба намагатися змінити моє ставлення до нього, - і все-таки я зачеплена, ось-ось розридаюсь, тому що Діен озвучив те, що давно крутилося в моїй голові, засмічуючи свідомість гіркими здогадами.

- Як би там не було, він робив це заради своєї вигоди. Якщо ви не могли тоді зустрічатися, він мав просто чекати.

- Ось не треба зараз вдавати з себе хорошого! Ти мене намагався вбити! Цього я ніколи не забуду! Вчинки Енді взагалі тьмяніють на тлі цього.

- Есмо...

- Я більше не розмовлятиму з тобою!

- Я хочу тебе, Есмо.

Швидко і зненацька опинився до мене впритул, притягує до себе за талію. Ми стоїмо повністю у воді, але голі тіла відчувають одне одного. Я гублюся на його широких грудях, відчуваю себе мізерно маленькою. Мої груди здіймається від страху і збудження впереміш. Відчуваю дотик його збудженої плоті, він треться об мене. Я не можу стримати емоцій. Сльози течуть моїми щоками, наповнюючи океан, ніби в цьому є потреба.

- Залиш мене, будь ласка. Поверни мене до Енді. Я так хочу до нього.

Моя голова вже на грудях Діена, він міцніше стискає мене, але я відчуваю, що від згадки про його брата всі м'язи на його тілі напружуються.

- Я хочу тебе трахнути, Есмо, - шепоче грубо, ніякої ласки чи турботи в голосі. Його навіть сльози не проймають. - Він робив це з Естелітою, отже, я маю повторити з тобою. Мені було боляче тоді, я хочу, щоб він відчував те саме.

- Не треба, будь ласка, Діене, - схлипую, починаю замерзати. - Вона сама цього хотіла, а я ні. Я буду вірна Енді, а якщо ти мене змусиш, то зробиш нещасними нас усіх.

- Я не можу змусити тебе. Це суперечить нашому договору. Але ж ти сама мене хочеш, - заглядає мені у вічі.

- Я хочу Енді.

- Чорт би його забрав! - чергові злісні лайки на адресу брата.

- Відпусти мене до нього, будь ласка, - дивлюся благлаючими очима. Молю диявола мене пощадити.

- Я хочу трахатись, Есмо. Ти також цього хочеш. Давай уже не будемо прикидатися.

Діен перемістив нас обох до своєї кімнати. Притягнув рушник, витирає мене голою, роздивляється. Губи вже покривають мою шию поцілунками. Я тану від його ласк, збуджуюся вкотре.

- Ох, яка ти пристрасна, дівчинко. Я сподіваюся, ти будеш голосно стогнати піді мною, щоб завтра я міг похвалитися перед братом. Розкажемо йому, як ми чудово провели час у моєму ліжку.

На мене вилили відро холодної води. Я стою біля ліжка диявола, на яке він збирається мене повалити. Як би я зараз не хотіла сексу, мої почуття до Енді тільки міцніють. Він ніколи не зробив би нічого спеціально, щоб комусь насолити. Тим більше він не завдав би мені шкоди.

Я знаю що робити. Моє тіло вже не реагує на дотик, хоча вони вже стали відвертішими. Я віддаляюся від цього свята, залишивши на своєму місці ілюзорну Есму. Нехай він насолоджується порожньою, холодною, байдужою підробкою. Лише зовні трохи схожа, а в іншому це не я.

Лежу на своєму ліжку, обмірковую те, що сталося. За моєю стіною чуються яскраві звуки, там явно комусь добре. Напевно, він помітив підміну, але, на щастя, не прийшов за мною. Насолоджується тим, що йому дісталося. Ілюзія точно не чинить опір, покірно робить все, що від неї буде потрібно. Намагаюся не думати про те, що там зараз відбувається,у яку позу він ставить мою копію. Шкода, що завтра про це дізнається Енді. Він прочитає все у голові брата. Той напевно кидатиме вульгарні натяки, знущання, згадуючи якісь деталі. Головне, що у моїй голові підтвердження всьому цьому Енді не знайде. Та й не зовсім точна копія зараз у руках Діена. Вона не стогне так, як я, вона не відчуває нічого, і оргазму в неї не буде. Ха-ха… Хай диявол намагається, намагається її задовольнити, але відчує лише свою нікчемність.