Читати книгу - "Під лапою Вовка, Ріна Март"

Але вони вперто йшли вперед.

Йшли, тому що Богун вів їх.

Йшли, тому що добрий товариш Богуна Андрій Тетеря із трьома сотнями відчайдухів прикривав їх відхід, стримуючи основні сили Казимира майже добу.

Йшли, тому що не мали іншого вибору.

Йшли, бо козаки не вмирають у полоні.

Коли вони вибралися з пастки, коли опинилися за болотом і нарешті змогли вдихнути на повні груди, Сірко поклявся: ніколи більше не чекати порятунку від інших.

Виривати долю у світу власними руками.

Бути не тим, кого рятують, а тим, хто рятує.

Незрозуміле зникнення Хмельницького у вирішальний для його війська момент стали черговим доказом того, що Сірко зробив вірний вибір, приставши на бік Івана Богуна. Саме Богун врятував їх військо, яке було на краю повного нищівного розгрому. Саме Богун, ризикуючи власним життям, вивів основні сили з-під Берестецького поля, яке мало стати для них домовиною.

Вороняччя кружляло у них над головами, незадоволене такою малою кількістю жертв, а вони йшли, не зважаючи ні на що. Лив дощ і кожен з них знав: загояться рани, будуть нові перемоги. Бо попереду їх, як завжди, веде перша шабля Хмельницького – відважний кальницький полковник Іван Богун.

Любий читачу, якщо тобі подобається моя творчість, напиши про це у коментарях та постав уподобайку. Це надихне мене писати ще краще для тебе ))