Читати книгу - "Сестри назавжди, Маїра Цибуліна"

Після того, як Світлана розпочала нове життя разом з Володькою, вона уже не приїжджала щоп'ятниці додому. Тепер у неї був чоловік на першому плані, а колишня сім'я, що недавно так багато важила для неї, відійшла на друге місце. Однак, Світлана почала цінувати свою сім'ю після від'їзду, оскільки у розлуці людина усвідомлює, наскільки їй дорогі ті люди, котрих вона покинула і, наскільки вона їх любить і за ними сумує.

- Дивись, Миколо, - каже Ольга, - зараз дали зарплату за жовтень. Можна також на заборговані гроші взяти ковбасу, горівку.

- То всім дають ковбасу і горівку? - запитує Микола.

- Ні, я ж тобі кажу, що лише на похорон і весілля! Настала хвилинна мовчанка, яку Ольга першою порушила:

- Треба зараз робити весілля, поки є можливість. Бо потім хтозна-що буде, може взагалі з роботи повиганяють.

- Точно, - відповідає задуманий Микола. - А де будем весілля роботи? Що будем їдальню наймати?

- Я собі тут думала і от, що надумала, - говорить серйозним голосом Ольга.

- І що ж ти надумала?

- Сусідня квартира пустує, там ніхто не живе, попросимо сусідів, щоб дали свою квартиру для свята. Можна там столи поставити, а танцювали б у нашому залі.

- Так, ще за музику 300 гривнів давай!

- Музикантів не треба наймати, можна магнітофон включити.

- А в нас думаєш працює? Хоча можемо і позичити. Це ти добре придумала. Але гості хіба помістяться всі там?

- Ну, якщо 100 осіб запросити, то звісно - ні, але нам треба десь 50 чоловік. Номер нашої сусідки я знаю. Вони в селі живуть. Солодке мені Маруська спече, щось інше сестри дадуть.

- А баба вже всралася, - каже Микола. - Казала свиню дасть на весілля, а тепер, як ми почали щось про це говорити, то вона вже свиню швидко зарізала, а інша - ще маленька.

- Обійдемося і без її м'яса. Ковбасу можна взяти на заборгованість. Калачі напече Настя, вона вже давно про це говорить.

- Добре, це вирішили. А коли будемо робити? В який день? - цікавиться Микола.

- Сьомого не можна.

- Чого?

- То свято, хіба що 14 лютого.

За тиждень до весілля Ольга отримала ключі від сусідньої квартири і із Марійкою пішла прибирати в ній. Через дві години запилена квартира перетворилася у небачену чистоту. Вікна блистіли, підвіконники білілись серед квартири, підлога здавалася ще зроду не була такою чистою, а стіни були вичищені від павутиння. Через день Маруська приїхала на машині, якою керував її чоловік Мар'ян і, у які й були ще одна Марія, її подруга і братова Мар'яна. Вони привезли коржі до солодкого.

- А хто-то була та товста жінка? - питає Марійка після від'їзду гостей.

- Марія, - відповідає Ольга. - Вона була дружиною брата Мар'яна. Але він помер десь рік тому.

- Помер? - здивовано вигукує вона. - Чому?

- Був хворий. А ти його теж бачила.

- Коли?

- Він до нас колись приходив. Пам'ятаєш? Такий повний, високий.

- Ага, пам'ятаю. А хто той хлопчик був?

- То її син. У неї ще дочка старша є. Свєта теж називається. Вона від тебе десь на 3 роки молодша.

Ще через день приїхала Геня.

- Які гарні пляцки, - каже вона, розглядаючи коржі, що лежали на підлозі у однокімнатній квартирі. - Файні, ніц жалітися.

- То Маруська пекла із братовою Мар'яна.

- Коли перекладати будете?

- Десь за три дні до весілля.

Потім вони вернулися до квартири Бурачків і Марійка наділа весільне плаття Світлани.

- Файне плаття, - хвалить Геня, - файне.

- Навіщо ти його наділа, - сварить дочку Ольга. - Ще обмастити і як Свєта вінчатиметься?

- Чого мені його мастити? - захищає себе Марійка.

- Всерівно не треба надівати. То не можна надівати плаття, поки молода не одружиться.

- Гарне плаття, - підтримує Марійка Геню.

- А на тобі воно краще стоїть, ніж на Світлані, - продовжує Ольга.

- На Світлані теж гарно стоятиме. Вони обидві в мене гарні, - каже Геня.

- На Світлані теж непогано стоїть, але вона худша за Марійку. Марійка більш набита.

- То викупили плаття? - запитує Геня.

- Ні, ми на прокат взяли. Їм ще там задурно дали дві свічки, - говорить Марійка витягуючи з шафи. - Ось, дивіться.

- Гарні. А чого дали?

- Бо 14 лютого - день Валентина, - пояснює Марійка, - день закоханих. Ото, їм пощастило? Правда?

- Угу.

Увечері Геня попросила Ольгу про одну незвичну послугу, яку Ольга виконувала уже не вперше. Старші люди частіше мають проблеми через хвилювання.

- Олюньку, щось у мене так кусає в голові, - каже Геня. - Може б ти мені подивилась у голову. Напевно, знов вуші заплудилися.