Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Дикі в Академії, Анна Лященко 📚 - Українською

Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

315
0
02.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дикі в Академії" автора Анна Лященко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 104 105 106 ... 108
Перейти на сторінку:
Розділ 73.2

Ердан

Коли Зберігач Указів зачитав витяг з Реєстру про страту Дігана, я просто не повірив своїм вухам! Це неможливо!! Адже батько це не серйозно тоді сказав? Я йому ніколи не дозволю страчувати мого наставника та друга! Тим більше, після того, як Діган врятував моє життя, підставившись під кинджали смертника!

Розвертаюся до короля і збираюся сказати все, що я думаю про його указ, владу та закони, але він зупиняє мене короткою фразою: «Довірся мені». Я беру свої емоції під контроль, хоч бачать Боги, наскільки мені важко стриматися! Королівська варта скручує Дігана, хоча він не пручається і веде його до підземелля. Мої друзі кидаються їм навперейми, але я жестом зупиняю їх. Батько сказав йому довіритися, і я роблю так, як він каже, у мене просто немає іншого виходу. Сподіваюся тільки на те, що мені не все відомо, і я ще мало  розумію у всіх цих палацових інтригах. Інакше я рознесу тут все в тріски, але не дозволю страчувати друга!

Дігана відводять, а я поглядом вимагаю від батька пояснень. Але він лише одними губами вимовляє:

"Не зараз".

Мені знову лишається просто повірити йому. Увечері друзі намагаються зі мною поговорити, але мені нема чого їм сказати! Вночі мені не вдається заплющити очей ні на секунду, і вранці я прошу дозвіл у батька особисто проводити свого наставника на площу.

- Дігане, там уже всі зібралися... Я проведу тебе. – Я не можу дивитися наставнику у вічі. Насилу видавлюю з себе ці кілька слів.

- Ердан, я ж просив не приходити сьогодні і не дивитись...

- Діган! Батько не може тебе стратити! Він не посміє... - Моя витримка миттєво випаровується, як роса на сонці, і я вже в частковому обороті. Ричу, не в силах стримати своїх емоцій.

- Мій хлопчик, я багато чому тебе навчив, і, сподіваюся, прищепив повагу до законів королівства. Коли король Грег обіцяв мене стратити, він хоч і діяв емоційно, але сподівався, що його вирок не буде занесений до реєстру, у крайньому випадку король планував використати своє право на помилування. Але це було до появи Каю. Своє право вето король учора використав... Ми все це обговорили з Грегом одразу після нашого повернення з Імперії.. – Спокійний голос наставника діє на мене заспокійливо, і я повністю повертаю собі людську подобу.

- Діган, я не дозволю йому! - Я вже скиглю як дрібне ящірко.

- Ердан! Саме на це і розраховують ті, хто наполягає на виконанні вироку!

- Але ж змова пригнічена! – Хапаюся за останню соломинку.

– Як бачиш, не повністю. Хтось ще намагається використати останній шанс та спровокувати конфлікт між тобою та батьком!! Прошу тебе, не дозволяй їм скористатися ситуацією! - Мені нема чого заперечити, у мене немає аргументів! І мені залишається тільки рипіти зубами.

Я не можу дивитися наставникові в очі і опускаю голову. Я не одягаю йому кайдани, як мав, я просто не можу цього зробити!

Ми виходимо з підземелля, в якому розташована в'язниця, на яскраве сонце, яке так рідко буває в наших краях і морщусь, розуміючи, що це тільки додасть страждань Дігану, якщо батько все ж таки зважиться і накаже виконати вирок.

Ми підходимо до помосту, і я особисто передаю свого друга та наставника до рук ката. Для мене це рівносильно тому, щоб власноруч почати висмикувати йому луску. Діган піднімається на поміст і обертається. Добровільно лягає на ешафот, притискаючи голову і розкинувши крила. Помічники ката підходять до нього і фіксують у цій принизливій позі. Я дивлюся на батька, сподіваючись, що зараз він накаже зупинити все це безумство, але він тільки стискає сильніше зуби. Дивлячись у його біле, без жодної кровинки обличчя, я теж блідну.

Коли наставнику пробивають крила, фіксуючи металевими обручами, я відчуваю його біль як свій! Здригаюсь від кожного удару молотка об металеві колья і частково обертаюся, не в силах стримати емоції, але голос Дігана в моєму мозку повертає мене в реальність:

"Грегу, Ердане, від вас залежить майбутнє королівства! Закони повинні виконуватися! Це основа влади, основа існування держави. А інакше доведеться утримувати владу тільки терором. Так вже трапилося, та я не чинитиму опір. Ердан, змирись і ти. В ім'я нашої Батьківщини. Провокатори сподіваються на конфлікт між вами. Не доставляйте їм такого задоволення!"

- Батьку! Ти просив тобі довіритись! Зроби ж щось! Поки що не стало надто пізно! - Я кличу до батька, не сподіваючись уже ні на що.

- Ердан, візьми себе до рук, залишилося зовсім небагато. Я чекаю повідомлення від Кая, зараз він добуває у Зберігача Указів інформацію про те, хто його змусив оголосити вирок саме зараз. – Батькові слова вселяють у мене надію!

- А хіба це не прямий обов'язок Зберігача?

- Так, але у нас із ним був договір. Він не повинен був робити публічне оголошення. Максимум, ми б потримали Дігана в підземеллі до якоїсь знаменної події, наприклад народження вашої з Ксі дитини. І тоді можна було б видати указ про помилування.

- А зараз?? Страта Дігана неминуча? Ти ж не можеш порушити закони королівства?

- Ні, сину, страти не буде! Але я нічого не збираюся порушувати, все буде в рамках закону. Потрібно лише трохи потягнути час, поки Кай отримає необхідну нам інформацію, і мої сторожі схоплять останніх бунтівників. Нам потрібно, щоб вони відчували себе в безпеці до останнього моменту і не встигли чинити опір. Я не хочу зайвих жертв. Тут дуже багатолюдно. Потерпи, мій хлопчику. Вже недовго лишилося.

Батько назвав мене "мій хлопчик"! Саме так до мене завжди звертається Діган…

Стає знову боляче, але я тримаю себе в руках. Батько сказав, що потрібно ще трохи часу, і незабаром весь цей фарс скінчиться! Я вірю йому! Хоча й не знаю, як він збирається вирішити цю проблему у рамках закону.

Я знову чую голос наставника у своїй голові:

" Давай, Грег, віддавай вже наказ про початок страти. Я готовий! Ердан, прошу тебе, йди звідси. Не треба відразу, щоб це не сприйняли як прояв слабкості, але потім йди. Прошу тебе, мій хлопчику, не змушуй мене ганьбитися при тобі".

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 104 105 106 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дикі в Академії, Анна Лященко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дикі в Академії, Анна Лященко"