Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

Злодій краде гаманець 

Релі переслідує злодія

Злодій

Релі намагається відібрати гаманець

Релі розуміє, що це Оліван - її колишній слуга

Довкола них збираються зіваки

Оліван: ― Ви… ви бачили?! ― озирнувся він до людей. ― Ця злодюга намагалася поцупити у мене гаманець!!

Релі: ― Неправда! Це він… він украв його у дівчини!! Я лиш…

― Що ти верзеш, бродяго чортова?! ― обличчя Олівана поглинула злість. Замахнувшись ногою, він ударив Релі іще раз ― і то так, що вона аж перекотилася й застогнала з болю. ― Здумала на мене, благородного чоловіка, наклеп наводити?! А чи ти не та сама… ― раптом придивився він до її обличчя, із якого злетів каптур.

Зіваки: ― Який жах…

― Намагатися вкрасти ось так серед білого дня! Як не соромно!

― Так ти ж поглянь на неї, звичайна бродяжка…

― То що ж, якщо бродяжка, значить совісті не має бути???

Зіваки: ― Божевільна самозванка! Аврелія де Вантелл! Та як тобі не соромно?! Намагалася навести наклеп на одного з нас???

― Затямила? Я благородний чоловік. Чесно зароблені кошти лежать ось тут! ― потряс він гаманцем. ― Та чи тобі знати про це??? Весь час купалася в розкоші, поки твого таточка не викрили перед всіма! Донька бісового звіра! Погань! Нечисть!

― Поверни… Гаманець… ― прохрипіла крізь біль Релі, уважно дивлячись виключно на бідолашну пограбовану дівчину. Та щойно це сталося, і чоловік поглянув туди, дівчина враз затремтіла. Релі загорлала: ― Дівчино! Він же твій, скажи! Скажи, що зробив цей чоловік, і люди повірять тобі!

― Це… Це неправда! Він не мій! ― вигукнувши це, дівчина поспішно розштовхала зівак і утекла геть.

Оліван: ― Ось так, принцесо! Ти за це заплатиш! Ось побачиш! Не оглянешся, і я буду вище, ніж ти коли-небудь була!!!

Обличчя Веймонда пронизувала ненависть. Така жорстока всесильна ненависть, що Оліван просто не розумів… за що, за що цей чоловік ось-ось перетворить його тіло на шмат кривавого м’яса?!

― Ти… ти ж знаєш, я не можу… не можу залишити це ось так. Не можу залишити його ось так…

Обличчя Релі було простим, як завжди. Вона із впевненістю прошепотіла, опускаючи кинджал:

― Ти можеш.

Веймонд дивився у її очі декілька секунд. Він бачив у них біль, бачив страждання і бачив себе… у той день у натовпі, серед зівак, що посипали її брудом і вигукували прокльони… він бачив того себе і щосили ненавидів його… щосили хотів убити його.

Та спочатку Олівана. Як корінь усього цього.

Та зненацька принцеса різко вхопила хлопця за руку. Одним чітким рухом вона зняла кільце із його пальця і, хапаючи із підлоги свої чоботи, рвучко запустила кільце просто в дзеркало над рукомийником. Для того, аби їх обох затягнуло туди за велінням Релі, знадобилося просто кинутися до Короля Скорпіонів і міцно його обійняти.