Книги Українською Мовою » 💛 Інше » ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє 📚 - Українською

Читати книгу - "ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє"

298
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє" автора Тім О’Райлі. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 104 105 106 ... 135
Перейти на сторінку:
собі на два актуальних запитання: 1) Чи може праця на базі когнітивних технологій, про яку йшлося в попередньому розділі, замінити робочу силу підприємств ХХ століття? 2) Чи можуть працівники нового покоління отримувати гідну платню, щоб тривало процвітання економіки?

У відповідь на перше запитання хочу наголосити, що за сільськогосподарської доби ніхто й не уявляв, що стільки людей знайдуть роботу на підприємствах й оселяться в містах. Автоматизація й дешевше виробництво сприяли суттєвому зростанню попиту на нові товари й послуги. Нині знову настав час, коли людей слід забезпечити роботою нового зразка й новими видами процвітання. Історичні хвилі технологічного прогресу навчили людство мислити про немислиме й здійснювати нездійсненне.

Щодо другого запитання, то все залежить від нас: чи справедливо ми розподілятимемо плоди зростання продуктивності. Перший крок — підготувати людей до майбутнього, яке на них чекає.

У 2013–2015 роках я брав участь у цільовій робочій групі в рамках ініціативи Rework America, яку організував фонд Markle. Група аналізувала майбутнє американської економіки441. Ми намагалися розібратися, як забезпечити американцям перспективні можливості за цифрової доби. Мені запам’яталася репліка політолога й письменника Роберта Патнема: «Найбільші прориви наше суспільство робило тоді, коли інвестувало у розвиток дітей».

Патнем мав рацію. Загальна початкова освіта була однією з найефективніших інвестицій ХІХ століття, а загальна середня освіта — ХХ століття. Ми вже забули, що 1910 року лише дев’ять відсот­ків американців закінчили старші класи. 1935 року показник зріс до 60 відсотків, а 1970-го — до 80 відсотків. Завдяки Акту про пільги для ветеранів Другої світової війни GI Bill, демобілізовані пішли в коледжі, тому краще пристосувались до мирного життя і знайшли роботу442.

Перед лицем нинішніх економічних змін напередодні президентських виборів 2016 року лунали пропозиції про загальну безкоштовну освіту в муніципальних коледжах. У січні 2017 року Сан-Франциско вирішило не обмежуватися пропозиціями й ухвалило рішення про безкоштовну освіту для мешканців міста в місцевому муніципальному коледжі443.

Та нам треба не лише більше освіти й безкоштовний доступ до неї. Ми потребуємо кардинально нової освіти. «Якщо студенти, що нині навчаються, доживуть до 120-ти років, їхні кар’єри триватимуть 90 років, а от навчання робить їх конкурентоспроможними лише на десять років. Отож маємо неабияку проблему»444, — застеріг Джеффрі Блайх, колишній посол США в Австралії, а нині голова правління програми імені Фулбрайта. Поступ у галузі охорони здоров’я й технологіях, а також нові види зайнятості роблять неактуальною нинішню освітню модель, розраховану на пожиттєву працю на одного роботодавця.

Нам потрібні нові механізми, за рахунок яких фахівці вчитимуться й опановуватимуть нові навички протягом усього життя, а не лише на ранніх етапах кар’єри. Таку потребу вже відчувають працівники різноманітних галузей: спортсмени, лікарі, програмісти, промисловці. Для них постійне навчання — невіддільна частина роботи. Можливість навчатися і доступ до освітніх ресурсів приваблює кваліфіковану робочу силу. Поняття «робóта» кардинально змінюється, але потреба в освіті не зникає, ба навіть зростає. Найголовніше — змінювати підхід до цієї освіти. У світі, об’єднаному мережею інтернет, де знання доступні за запитом, час переосмислювати, що саме людям треба знати і яким чином здобувати знання.


Доповнена реальність сучасних працівників

Якщо замислитися, працівник Apple Store — це кіборг, гібрид машини і людини. Кожний онлайн-магазин тримається на озброєних смартфонами продавцях, готових консультувати клієнтів із будь-яких питань — від технічних нюансів до власне покупки й оплати товару. Жодних тобі черг до каси, жодних кошиків, набитих товарами з полиць. Крамниця — це шоурум товарів, вибирай скільки заманеться. Коли визначився, продавець забере для тебе товар зі складу. Якщо ти вже є клієнтом Apple і дані твоєї кредитки занесені в базу (станом на 2014-й, нас налічувалося 800 мільйонів), достатньо вказати емейл — і ти вже власник обраного товару. Замість позбуватися працівників і заощаджувати Apple використовує технології, щоб наділяти свій штат суперсилами і дарувати незабутній клієнтський досвід. Таким чином було створено найпродуктивнішу у світі роздрібну мережу.

Така структура роботи нагадує ключовий елемент бізнес-моделі Lyft та Uber, про який ішлося в Розділі 3. Apple Store не вписується в мапу, якою ми послуговуємося, намагаючись осягнути нові платформи послуг за запитом, але має з цими платформами багато спільного. Усі вони за однаковою схемою конструюють магічний клієнтський досвід, що став можливим завдяки мережі працівників, які працюють у доповненій реальності з когнітивними технологіями і зв’язані з платформою інтенсивної обробки даних. Платформа знає своїх клієнтів і підлаштовує під них послуги.

Apple Store також засвідчує, що не тільки технології здійснюють трансформації. Найбільше важить те, як люди застосовують технології, творячи нові процеси. Річ не в тому, щоб вигадати щось нове, а в тому, щоб застосувати приховані можливості технологій, роблячи старе настільки кращим, що світ повністю змінюється.

Найперші цивілізаційні кроки людства пов’язані з поєднанням можливостей техніки й людини. Поріднившись із технологіями, ми взяли гору над іншими видами тварин. Наша зброя й інструменти виявилися міцнішими й гострішими за кігті й ікла хижаків. Ми ставали дедалі сильнішими, і дедалі перевершували інші види, коли навчилися полювати на найнебезпечніших звірів. Що й казати про виведення нових культур, які давали нам більше харчів, ніж дикі рослини, чи одомашнення тварин, що зробило нас сильнішими й швидшими.

Колись я читав про те, як люди подолали шлях між Сибіром та Аляскою, і в тій розповіді мені запам’яталися роздуми про можливу дату події. Це не могло статися раніше, ніж виникло шиття, міркували автори, бо, лише навчившись з’єднувати шматки тканини, люди змогли виживати в холодних краях. Шиття! Уявіть, шиття голками з кісток тварин було колись ХЗ-технологією, яка уможливила немислимий на той час прорив!

Кожний поступ у продуктивності, що вимагав робочої сили, завзяття й належних матеріалів, ставався завдяки співпраці людини й техніки. Прискорення й наростання продуктивності принесло щедроти сучасного світу. Скажімо, з 1820 по 1920 рік обсяг сільськогосподарського виробництва зріс удвічі, а наступна хвиля подвоєння обсягів сталася всього за 30 років, потім — за 15, а потім — навіть за 10.

Головним

1 ... 104 105 106 ... 135
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє"