Читати книгу - "Свято Червоної Косинки, Тетяна Гуркало"

А сіроокий стояв і кліпав. Досить довго стояв. А потім рішуче розвернувся і кудись пішов.

— Ну, все, тепер він буде проріджувати своїх інтриганів, — сказала тихо сова. — Бо нарешті зрозумів, чому його старший онук так не хотів, щоб добрі дядьки в його голові колупалися.

— І що? — здивувалася ворона.

— Дізнається багато цікавого і несподіваного для себе.

— І що? Тобі воно навіщо?

— Ну, повинні ж у мого героя буди друзі. Чи кохана? — сова на мить задумалася, а потім махнула крилом. — Там надто багато вірогідностей. Хтось буде. І різниця невелика.

— Дурепа, — обізвала її ворона.

І заради цього вона сюди летіла. Це треба ж.

Кінець