Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"

– Пан Мавк у себе? – запитала, ніби не знаючи про його відсутність.

– У передмісті. Щось передати?

– Не треба. – Міку раптом відвідало безрозсудне натхнення. – Повірений Лиски просив уточнити, які саме звинувачення висувають його підзахисному. Не підкажете?

Нишпорка охоче вказав на лівий коридор.

– Пан Брікк саме займається цією справою. Запитайте в нього.

– Дякую!

Міка кинулась у потрібному напрямку, сподіваючись зникнути з поля зору чергового раніше, ніж він згадає, з ким конкретно зараз розмовляє очільник Ради.

– Стривайте! Він…

– Нічого страшного, я зачекаю! – Чомусь зображати привітну дурепу було не важко, хіба що щелепи нили від вимученої посмішки.

– У нього…

– Так-так, не заважатиму!

– Йому…

– Ні, що ви, я не поспішаю!

– Але…

Двері знайомого кабінету зачинилися за Мікою з гучним стукотом, відгородивши її і від розгубленого служаки, і від Тимора, що забарився в приймальні.

– Пане Брікк, ви ж мене не виженете? – Напускна безтурботність миттю випарувалась. – Я вас шукаю по всьому місту, а ви тут… Порозумілися з місцевою владою?

– Дійшли деякої згоди.

Начальник «випалювачів» не зрадів появі Міки. Глянув скоса, скривився, важко зітхнув…

– Мила зачіска, – повідомив тоном, що більше пасував би до: «У тебе лисина з'явилася».

– На жаль, подякувати за неї нема кому, – парирувала вона, з порога показуючи, що в курсі вчорашніх справ. – Хіба що надгробну промову напишу, але в Шазілірі це назвуть глузуванням, а мені зовсім не весело.

– Він заслужив смерті.

– Він заслужив суд, – Міка раптом усвідомила, що говорить словами Даріана.

– Вам було б приємніше побачити його в зашморгу?

Вона промовчала. Зміряла поглядом Ната, що зіщулився на стільці й від згадки про шибеницю став блідіший за стіни, потім подивилася на чистий аркуш перед «випалювачем».

– Не клеїться розмова? – зауважила без насмішки. – Співчуваю.

Брікк криво посміхнувся, зневажливо махнув рукою.

– Чому ж, пан Лиска говорить багато й охоче, однак його свідчення змінюються швидше, ніж я встигаю їх записувати.

– Послуга за послугу? Гарантую зв’язний діалог.

– А від мене що треба? – Очільник Ради не демонстрував ентузіазму. – Навряд чи я на це погоджуся.

– Суща дрібниця.

– Другий хлопець? – напружений голос підказував, що «випалювач» ніколи цього не допустить. – Той безмозкий слизняк?

– Та ні. – Куточки губ Міки поповзли вгору. – Вважаю за краще думати про майбутнє, а не про минуле.

– І?..

– Мені потрібен наречений.

Їй явно вдалося здивувати Брікка.