Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

Вона підняла щоденник вище, щоб Тесей його точно помітив. Очі його розширилися. 

 – Не це часом? 

Тесей повільно кивнув, підступаючи до неї. 

 – Звідки ти знав, що в Аглая взагалі є щоденник? – все ж не стрималася і запитала Айза, передаючи його Тесеєві. 

Він похитав головою, а потім провів по шкірі обкладинки. Як Айза і очікувала, йому не знадобилося і половини хвилини, щоб зняти чари, накладені на книгу. Вона відчула, що прокляття розвіялося, не спрацювавши, і Тесей поспішно розгорнув палітурку. 

 – О, він завжди був одержимий записуванням. Я маю на увазі, навіть більше, ніж всі інші у центрі. Постійно носився із цим щоденником. Я тільки сподівався, що він не забрав його з собою відразу. 

Айза не стала нависати над Тесеєм, поки він читав щоденник. Тільки згадала побіжно про участь Аглая у тому, що їм довелося працювати разом, а після цього пішла обдивлятися залишки кімнати, які Тесей ще не встиг розпотрошити у своїх пошуках. 

Ця частина квартири була, здавалася, вітальнею, але у ній чомусь стояло ліжко. Аглай тут спав і, вочевидь, не надто часто приймав гостей. І не дивно, враховуючи всю кількість крадених речей, які він тут тримав. 

Чомусь Айзі здавалося, що в цій квартирі мала бути ще одна кімната. З вулиці вони бачили три вікна, і тому вона пройшлася вздовж стін у пошуках дверей. Не було видно жодної, тому Айза повернулася до коридору. Там і заховався прохід – за гобеленом ручної роботи, що точно бачив кращі дні – можливо, кілька століть тому. 

Вона зазирнула у третю кімнату, раніше непомічену. 

Якщо раніше Айзі здавалося, що квартира Аглая була захаращеною, то ця кімната не йшла в жодне порівняння. Ось тут вже й справді не було де і кроку ступити, настільки вона була заповнена різним непотребом. Втім, більшу частину його складали артефакти. Цього разу вже знайомі – такі носив Рем, причому у настільки великих кількостях, що за всі патрулювання останнього місяця, певно, навіть не використовував своїх кинджалів. 

Але її погляд прикували не артефакти, а стіна. Вона вже не була просто пофарбованою, ні. Вона перетворилася на якийсь візерунок із літер, символів, ліній і стрілок. Карт. 

Аглай писав прямо на стіні, розкреслював план – саме той, що Айза і шукала. Попри те, що вона не надто добре розумілася на картах, вона досить швидко розібралася в цій – можливо, через те, що останні кілька годин відаовідь вже наче висіла перед нею, і все, що мала зробити Айза – це прийняти її. 

Вона помітила дванадцять точок – це були кладовища, без жодних сумнівів; побачила також і ділянку з льохом, що була закреслена багато разів – можливо, Аглай якось дізнався, що Айза із Тесеєм дісталися до неї. В верхньому кутку стіни стояла дата. Її Айза знала і впізнала швидко – Жнива. Сьогодні. 

Шматки пентаграми були розкидані по різних частинах стіни; Айзі не потрібно було знатися на ритуалах, щоб помітити подібність із тим, що вони бачили у льосі. Кола, вигадані Тесеєм. Викручені, майже вивернуті навпаки. Одна богиня знає, що тепер міг робити цей ритуал – ось тільки точно не те, що планував Тесей. 

Вона простежила поглядом далі по стіні. Звісно, були речі, які вона не розуміла – наприклад, чого саме Аглай намагався досягти ритуалами. Навіщо йому ці пентаграми? 

Щойно Айза схилила голову, намагаючись помітити ще щось на стіні, що вона пропустила раніше, вона почула лайку Тесея. 

 – Ти де? – крикнув він з іншої кімнати. Вийшов у коридор, але помітив прохід тільки тоді, коли Айза визирнула з нього, махаючи Тесеєві рукою. 

Він зайшов всередину, навіть не турбуючись про те, щоб чіпати гобелен обережно; наче ця річ нічого не вартувала – можливо, для Тесея воно так і було, або ж він просто не хотів проявляти жодної поваги до речей, що належали Аглаю. 

Тесей вже відкрив рота, щоб почати говорити – лице насуплене, а в руці – відкритий щоденник Аглая. Він точно там щось знайшов, можливо, щось дуже важливе – якщо Аглай і справді прискіпливо вів усі свої записи. Втім, все це втратило сенс, щойно Тесей побачив стіну. 

Йому знадобилося кілька хвилин, щоб простежити той шлях, яким вже пройшли раніше очі Айзи; він супився з кожною миттю все більше і більше, а потім повернувся до неї. 

 – Ми в лайні, – коротко сказав він, і Айза знехотя кивнула. Це вона, на жаль, вже зрозуміла й сама. 

 – Скажи мені щось нове, – відізвалася вона, спираючись на сусідню стіну. Мимохідь вона визирнула у вікно; попри те, що погода все ще стояла досить паскудна, цієї ночі у Райні було на диво світло – горіли ліхтарі, свічки, кристали – усе, щоб відлякати Морену від міста у день Жнив. 

Сьогодні у корчмах пиво і вино мало литися безперестанку – а Айза вже й не пам’ятала, коли востаннє виходила кудись, окрім як на роботу. І цю ніч вони з Тесеєм також проведуть не за келихом хорошого пива; від цієї думки Айза насупилася. 

 – Ти зрозуміла, що він хоче зробити? – запитав Тесей. Погляд його перебігав від стіни до журналу і назад – швидко, наче він з чимось звірявся. Айза похитала головою. 

 – Тільки в загальних рисах. 

Некромант поряд із нею кілька разів приклацнув язиком і шумно закрив щоденник. Після цього Тесей заклав його собі за пазуху і відірвався від споглядання стіни, повертаючись до Айзи.