Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Що за хрінь! — почула ментально Лішкорта — тобі не можуть двері відчинити. Хтось заблокував їх, і всі ці маги не можуть зрозуміти як! І найсумніше, я теж не розумію, як відчинити двері.

Він надіслав навіть те, який вигляд мають двері з їхнього боку. Вони були обплетені темними мотузками. Дар показав, що це заклинання має тимчасовий ефект і головне — його не чіпати. А мені, головне протриматися цю добу і не померти.

— Лішкорте, головне не чіпайте ці темні мотузки, вони самі спадуть за добу. Мій головний іспит якраз почався.

Відчула його паніку.

— Заспокійливого випийте або колегу попросіть вас заспокоїти!

Дар сигналізував, що мені необхідно забратися вище і зачаїтися. Закріпила зброю на собі й обернулася кішкою. Уже велика киця, менша за братів і батька, але вже не малятко. Легко вилізла на найближче дерево й озирнулася. Поки що було все спокійно. Знайшла собі дерево, на якому моїй пухнастій тушці буде зручно лежати. І стала спостерігати за периметром.

— Дівчинка розумно вчинила, — нервово сказав ректор місцевої академії.

— Ця дівчинка більшу частину життя прожила у фортеці, поруч із дрімучим лісом, у якому вся ця нечисть водиться. І їй це випробування було занадто легким. Вона ще будучи малим кошеням неодноразово губилася в лісі, мінімум на три дні! Ну як губилася, туманник із нею грався. Потім пояснив їй, як із цією гидотою впоратися. Але вона завжди поверталася без єдиної подряпини. У морду знає всю нечисть в окрузі.

— То-то вона так спокійно без вереску реагує на поодинокі особини.

— А ви не чули її коментарів? Усе, що їй посилали зазвичай, у зграях мешкає і поодинці не так небезпечно.

— Робити більше нічого — слухати все, що студенти бурмочуть під час випробувань.

Я тим часом, просто відпочивала на дереві. Налаштовувалася на Лішкорта і періодично чула, як він свариться з адміністрацією і навіть з поліцією. Хтось хотів прибрати темну магію, що не давала мені вийти.

— Ліє, — почула рик Гора. — Обрадуй, що мене чуєш.

— Мур-мур.

— Знущаєшся? Тут твій благовірний скоро стіну проломить, щоб до тебе дістатися.

— Скажи йому, що я його покусаю за хвіст, нехай сидить на попі рівно і не лізе туди, куди не варто.

Чула як Гор передав Алексу і я вже відчула улюбленого котика.

— Відчуваю, ти заспокоївся, раз на мене налаштувався. У мене все добре. Лежу на дереві, відпочиваю і стежу за периметром. Вам мене видно?

— Ні, — сказав Гор — Я йому допомагаю зв'язок із тобою тримати. Арену немов туманом заволокло і тут уже всі нервові.

— У мене поки що без змін, видимих. Усе той самий ліс. Дрібна нечисть скаче по землі. До мене поки що не лізе. Але голодною не залишуся. Не фиркайте мені там. Голодними будете їсти все, що зловите, та й нечисть цілком їстівна. Трохи кістлявіша і жорсткіша.

— Ти що, перевіряла? — здивоване запитання від Рея.

— О, Рей лапочка, їсти захочеш, перевіриш. Від мене тоді заєць утік, а от нечисть розміром із білку сама приперлася. Я була трохи зла і голодна. Пів зграї передавила, зате від пуза наїлася.

Відчула від хлопців здивування. Гора відчувала найяскравіше і немов він дивився моїми очима. Він це підтвердив і попросив подивитися на всі боки, щоб він теж оцінив обстановку.

— Не зрозумію, чого вони домагаються. І хто? Хм, ти бачиш те саме, що і я?

А в мій бік ішов бандит, ведучи на прицілі Януша. Неабияк побитого і брат кульгав. Я принюхалася, і заплющивши очі подивилася долю брата і де він у реальному часі.

— Знайшли дуру, — подумки фиркнула і показово ліниво позіхнула.

— Лія, — покликав Гор. — Тут Лішкорт, теж підглядає через мене. Чому ти спокійна? Це ж Януш!

— Ви не бачите того, що бачу я. І це не мій брат. Моя лапочка в управлінні з дідусем. Чай п'є з великим шматком шоколадного торта. Поскребтися чи що йому ментально? Будуть у нас збори в моїй голові. Зате не нудно.

Відчула згоду від моїх співрозмовників. Брат, відчувши мене, ледь не поперхнувся чаєм.

— Ліє, паразитка ти пухнаста, зателефонувати не можеш? — проворчав брат.

Коли ми встановили ментальний зв'язок, теж відчув, що в моїй голові він не один.

— Що за пухнасті збори? Так сестриця, ти де? Чого?!

— О, ти побачив! — муркотнула я.

— Це вони мене так з боку бачать. Руки вирву! Так, розповідай, у що ти вляпалася?

Переказала. Братик тихо вилаявся, згадав Лішкорта. І одразу від нього огріб ментальний ляпас.

— За язиком стеж! Ліє у тебе всередині нічого не смикається від того, що бачиш?

— Цікавість, здивування і хрін я вам звідси злізу, ось що я зараз відчуваю.

Хлопці розсміялися. Якби це був реально Януш, я б тут не лежала так вільно. А так усі живі, цілі, можна дивитися далі спектакль і підглядати в карту своєї долі. Скоро буде імітація, що його вбили і цей полізе до мене. Хм, ні, спочатку пустить нечисть. Ех, пора обертатися назад. У пухнастому вигляді буде незручно.

Коли до мене полізла нечисть, довелося виштовхати зі своєї голови всіх. Залишила тільки Лішкорта. Гор занадто нервував і тільки заважав.

— Зберися, — рявкнув Лішкорт на Гора — вона не пустить до себе в голову того, хто буде відволікати. Тебе це теж стосується, — сказав він суворо Алексу. — Гор, не варто її сприймати нерозумним кошеням, татусю!

— Вони всі татусі, — сказав похмуро Алекс.

— Лія вже не кошеня. І будучи дитиною, вона була більш ніж серйозною дівчинкою. Зараз нарешті фізичний стан відповідає ментальному та розумовому.

З дрібною нечистю розправилася спокійно, без травм. Більшій було незручно лізти на дерево, а я не збиралася поки що з нього злазити. Тому поодинокі особини, що все ж дісталися до мене, теж загинули. Бандит тільки посміхнувся, і запустив рубаючим заклинанням в основу дерева. Подумки вилаялася і моментально обернулася. Коли дерево почало падати, я перестрибнула на інше дерево. Чоловік криво посміхнувся і кинув уже ріжучим заклинанням у мене. Ухилилася від атаки і вже набула двоногого вигляду. Подивилася на землю біля темного мага, там ходила середня і велика нечисть. Спустися я на землю, мене числом задавлять. Думка як осяяння, чому я маю грати за його правилами? Портали мене вчив відкривати Лішкорт, а він у плані навчання дуже вимогливий і вклав у мою голову більше, ніж звичайній студентці. Ухилившись від чергового заклинання, сховалася за іншим деревом і налаштувалася. Мені потрібно кілька секунд, щоб налаштуватися. А якщо скакатиму козою по деревах, складно портал відкрити буде або з координатами промахнуся.