Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Жорстоке небо 📚 - Українською

Читати книгу - "Жорстоке небо"

628
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Жорстоке небо" автора Максим Іванович Кідрук. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 105 106 107 ... 140
Перейти на сторінку:
отрути є значно слабшою: для того щоб умертвити живу істоту, потрібно від 0,02 до 0,2 мг/кг (залежно від місця, куди потрапляє отрута). Карий міг розчинити у шприці в тисячу разів більше рицину — 20 мг — і просто кольнути ним пілота, однак у такому разі патологоанатом Європейського шпиталю, а разом із ним і паризька поліція, виявить у крові Радислава сліди рицину, а відтак смерть пілота миттю перекваліфікують на умисне вбивство. Авер’янов заплатив скажені гроші не за те, щоб «прибрати» Радислава Ротка. Авер’янов заплатив за смерть пілота, яку ніхто й ніколи не зможе пов’язати із розслідуванням катастрофи рейсу 1419. Тринадцять тисячних міліграма безслідно щезнуть в організмі Ротка, попутно відправивши бідолаху-пілота в останній політ — на небеса.

За такої дози смерть могла настати не відразу, а за день-півтора, залежно від швидкості поширення отрути в організмі та ослабленості організму Ротка після аварії. Навіть якщо пілот не сконає миттєво, врятувати його не зможе ніхто. Для рицину не існує протиотрути. Якщо людину отруїли, вона раніше чи пізніше помре, оскільки рицин спричиняє незворотні зміни в печінці, легенях і нирках.

На випадок непередбачених обставин Карий наготував ще один шприц, більший — 5-мілілітровий, у якому розчинив 16 мг рицину. Втім, він сподівався, що йому не доведеться ним скористатися. Наявність другого шприца сповнювала убивцю відчуттям хворобливого збудження від усвідомлення власної могутності. Він упивався думкою про те, що тримає в руках достатньо отрути, щоб спровадити на той світ весь персонал Європейського шпиталю ім. Жоржа Помпіду. Звісно, якщо порівну на всіх поділити…

Медсестра вийшла з палати Ротка, несучи в руках спорожнілий пакет з-під фізрозчину і якісь склянки. Також порожні.

«Міняла крапельницю, — подумки відзначив Карий. — Чудово, просто чудово». Тепер глюкоза із розчиненим у ній рицином змішається зі свіжим фізрозчином й ліками, й отрута потраплятиме в організм пілота поступово, рівномірно розповсюджуючись у тілі.

Він вислизнув зі схованки і швидко, не криючись, — втрачати більше не було чого — закрокував до палати пілота. Прочинив двері, озирнувся — у коридорі нікого. Зайшовши, Карий тихо причинив двері палати і підійшов до ліжка, на якому, заплющивши очі, витягнувся пілот. Без зволікань, які так полюбляють режисери голлівудських фільмів, убивця видобув із кишені шприц, уставив його в дозатор крапельниці і легенько натиснув на поршень. Карий, спостерігаючи за Ротком, хутко впорснув у систему весь розчин, після чого витягнув шприц, акуратно закрив голку пластмасовим ковпачком і безшумно висковзнув із палати.

Радислав Ротко лежав, не розплющуючи очей, не здогадуючись, що з кожною краплею фізрозчину у його тіло просочується одна із найстрашніших отрут, винайдених за всю історію людства.

У кінці коридора низькоросла темношкіра прибиральниця котила перед собою візок із миючими засобами, шваброю і відром з водою. Вона стояла спиною до Карого, але, почувши слабке «клац», із яким зачинилися двері, почала обертати голову. Карий рвонув уперед, махом пролетівши кілька метрів, що відділяли його від наступної палати, і заскочив досередини. Злобно скривившись, він роззирнувся.

На високому ліжку лежав зморщений старигань. Через рідке й розкошлане сиве волосся його голова нагадувала змочену дощем кульбабку. Старий чоловік повернув лице і запалими очима втупився в Карого. Попри очевидну слабкість, дідусь зберігав ясність розуму. Секунду чи дві вони роздивлялись один одного; Карий намагався визначити, чи здатен немічний дідуган дотягтись до кнопки виклику медсестри і здійняти тривогу. Переконавшись, що старий надто слабкий, щоб підводитись, убивця підскочив до ліжка, спершу відшукав очима, а тоді схопив рукою і відкинув геть кнопку екстреного виклику.

— Qui est-ce?[92] — проскрипів дідусь.

«Лайно», — подумав Карий.

Чи зможе старий описати порушника спокою, якщо до нього припреться поліція?

Справа біля ліжка стояла напівпорожня крапельниця. Карий вишкірився. Витяг із кишені другий шприц, зняв ковпачок з голки і випустив повітря. Залишати свідків він не міг.

Водночас, убивши старця, він ризикуватиме ще більше. Долоні під гумовими рукавичками спітніли. Губи пересохли так, наче Карий не пив рідини з учорашнього вечора.

Вицвілі очі дідуся поширшали. Він побачив шприц у руці незнайомого чоловіка.

— Qu’est-ce-que vous faitez?[93] — ледве виштовхуючи слова крізь тонкі посинілі губи, прошепотів він.

Поліція не прийде. Ніхто не запідозрить, що пілот помер не своєю смертю. А старий до вечора забуде все, що бачив.

Карий нічого не відповів і, ховаючи 5-мілілітровий шприц назад до кишені, обернувся до дідуся спиною. Визирнувши у коридор, переконавшись, що його ніхто не бачить, убивця перебіг до дверей чорного ходу і безшумно прослизнув на сходову клітку.

Забравши покинуту на сходах шкіряну куртку, Карий вискочив надвір і рвонув геть від будівлі Європейського шпиталю.

Крокуючи до станції метро «Lourmel», чоловік зацікавлено розглядав перехожих. Він не відчував жалю до вбитих ним невинних людей. Під час служби в спецпідрозділі МВС «Беркут» його привчили поділяти світ на невинних чи винуватих, добрих або злих, а на своїх та чужих. Чужі заважали успішному виконанню завдання, чужі завжди знаходилися з іншого боку барикад. Усе просто.

Карий зітхнув. Пірнувши в метро, він поїхав до станції «Gare du Nord» у 10-му окрузі на півночі Парижа, біля якої знаходиться Північний вокзал, один із семи залізничних вокзалів Парижа, найбільший за кількістю пасажирів у Європі. О 20:55 він сідав на потяг THA 9389 компанії «Thalys» до Брюсселя. Карий купив квиток через Інтернет на вигадане ім’я MARK BURAKOV. У Європі із цим легко: друкуєш електронний квиток, займаєш місце у вагоні, і десь на середині шляху провідник перевіряє твою роздруківку. Вважається, що роздруківка може бути лише в того, хто заплатив за квиток, тож за відсутності пасажирів, які претендують на те ж місце, провідники не вимагають документів. На випадок, якщо підтвердження все ж знадобиться, Карий заготував фальшиве водійське посвідчення на ім’я Марка Буракова, дані якого він вказав під час бронювання квитка. Завдяки цьому поліції — раптом вона таки візьметься длубатись у справі Радислава — буде важче відстежити його пересування.

Уранці 20 лютого Карий літаком повертався з Бельгії до України.

57

19 лютого 2013, 17:27 (UTC +0) Міжнародний аеропорт Лондон-Хітроу Термінал 5

Рейс BA 883 прибув до London-Heathrow точно за розкладом.

Діана ввімкнула мобільний телефон, коли «Airbus A320» компанії «British Airways» розвернувся і почав сповільнюватись перед терміналом. Височенна чотириповерхова будівля зі скла і металу поволі насувалась, затуляючи небо. Працівники аеропорту Хітроу підводили до літака розсувний рукав, готуючись «приклеїти» його до борту, коли «Airbus» остаточно зупиниться.

Налаштування роумінгу тривало хвилину. Коли українська sim-картка під’єдналась

1 ... 105 106 107 ... 140
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жорстоке небо», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Жорстоке небо"