Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Зарубіжний детектив 📚 - Українською

Читати книгу - "Зарубіжний детектив"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зарубіжний детектив" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 105 106 107 ... 117
Перейти на сторінку:
повинні підозрювати її? Всі вважають, що це вона писала листи.

Врешті озвалася міс Марпл:

— О! Я чула, що дівчину вбито рожном. Це жахливо! Але водночас це знімає всяку підозру з міс Кліт. Бачте, вона могла просто наврочити дівчині, і та згасла б сама собою.

— Просто диво, які живучі старі повір'я і забобони, — пробурмотів вікарій.

— Це не забобони, а факти, — зауважила місіс Дейн Калтроп.

— І дуже неприємні, — додав я.

— Ви казали, містере Бертон, що чужий у цих краях, але побували у світах і знаєте різні сторони життя. Мені здається, ви могли б розібратися у цій огидній справі.

Я щиро всміхнувся і сказав:

— Найбільше, що мені вдалося, це побачити сон, де все сходилося і гарно вкладалося. Та коли я прокинувся, усе виявилося нісенітницею.

— Цікаво, цікаво. Розкажіть-но, як там воно було у тій вашій нісенітниці.

— О, почалося з ідіотської фрази «немає диму без вогню». Люди наче схибнулися на ній. А потім вона змішалася з військовими термінами: димова завіса, клаптик паперу, записка на телефоннику… Стривайте, це вже інший сон.

— А цей про що?

Стара леді не могла вгамуватися.

— У нім Елсі Холланд, Сіммінгтонова гувернантка, одружувалася з доктором Гріффітом, а вікарій читав обряд латиною. Потім з'явилася місіс Дейн Калтроп. Вона заборонила оголошувати імена заручених і вимагала негайно все припинити. Але ці останні слова були вже не уві сні, — сказав я з усмішкою. — Я прокинувся і побачив вас коло себе.

— І я мала слушність, — заявила місіс Дейн Калтроп, але цього разу досить м'яко, що я з приємністю відзначив.

— А звідки взялася записка на телефоннику? — спитала міс Марпл, звівши брови.

— Боюсь, я тут щось наплутав. Це було не уві сні, а перед ним. Я проходив повз телефон у передпокої і побачив на телефоннику записку. Джоанна залишила її мені або Партрідж, якщо їй подзвонять.

Міс Марпл подалася вперед. На обох щоках у неї палали рум'янці.

— Ви не образитесь на мене, коли я запитаю, що було у тій записці? — Вона кинула оком на Джоанну. — Я перепрошую, моя люба.

— О, тут немає нічого образливого. Сама я не пригадаю, що там було. Може, Джеррі пам'ятає. Напевне, щось страшенно тривіальне.

Щосили напружуючи пам'ять, я урочисто переказав зміст записки, неабияк потішений пильною увагою літньої леді. Правду кажучи, я боявся, що вона розчарується, бо їй, напевне, хотілося почути щось сентиментально-романтичне. Але ні, вона кивнула головою, всміхнулася і, здавалось, лишилася задоволена.

— Я так і думала, що в ній мало бути саме таке.

— Яке це — таке, Джейн? — гостро запитала місіс Дейн Калтроп.

— Буденне, — відповіла міс Марпл коротко, потім задумливо подивилася на мене і несподівано сказала: — Я бачу, ви дуже розумний чоловік, хоч і молодий. На жаль, у вас мало певності в собі. Слід бути впевненішим, містере Бертон!

— Ради бога, не заохочуйте його, — засміялася Джоанна. — Він і так високої думки про себе.

— Заспокойся, Джоанно, міс Марпл розуміє мене, — сказав я.

Міс Марпл відклала своє плетіння.

— Бачте, — почала вона якось сумно, — гарно обставлене вбивство — це як вдалий фокус.

— Спритність рук обманює зір?

— Не лише це. Треба примусити всіх дивитися не туди і не на те, що слід. Відвертання — так, здається, це називається.

— Виходить, усі шукали божевільного не там де треба, — здогадливо мовив я.

— Я схильна думати, що слід шукати когось при повному розумі і здоровому глузді, — виправила міс Марпл.

— Дійсно, про це і Неш казав, — задумливо підхопив я. — Пам'ятаю, він був певен, що треба шукати респектабельну людину.

— І це дуже важливо, — погодилася міс Марпл.

Здавалося, ми всі погоджувалися з цим.

— Неш вважає, що анонімні листи надходитимуть іще. Як на вашу думку? — звернувся я до місіс Дейн Калтроп.

— Цілком може бути, — погодилася вона.

— Якщо поліція каже, то так воно і має бути, — заявила раптом міс Марпл.

Я намагався дійняти місіс Калтроп і вів далі:

— Скажіть, вам ще й досі шкода анонімниці?

— А чом би й ні? — спалахнула вона.

— У даному разі я з вами не згодна, люба моя, — зауважила міс Марпл, а я напосідав ще дужче:

— Ці листи довели людину до самогубства і накоїли стільки лиха!

— А ви теж одержували, міс Бертон? — спитала раптом міс Марпл.

Джоанна хихикнула і відповіла:

— О! Аякже! Там таке було написано!

— Схоже, першими на перо до чорнописців потрапляють люди молоді і гарненькі з себе, — сказала міс Марпл.

— Тому й дивно, що Елсі Холланд досі не одержала жодного листа, — нагадав я міс Марпл.

— Стривайте, це та гувернантка у Сімміигтонів, що вам снилася, містере Бертон? — пожвавішала міс Марпл.

— Вона і є, — підтвердив я.

— По-моєму, вона одержувала листи, але не хоче в цьому зізнатися, — мовила Джоанна.

— Ні, я їй вірю. І Неш вірить, — відкинув я Джоаннині припущення.

— О господи! — вигукнула міс Марпл. — Та це ж найцікавіше з усього почутого сьогодні.

Вже коли ми йшли додому, Джоанна сказала, що мені не слід було говорити про думку Неша стосовно анонімних листів.

— Чому? — здивувався я.

— Та тому, що, може, місіс Дейн Калтроп і є анонімниця.

— Ти й справді в це віриш?

— Я не зовсім певна, але, погодься, вона дивна жінка.

Ми знову почали перебирати всіх можливих злочинців. Два дні перегодом, коли я поночі повертався машиною з Ексхемптона, щось сталося з фарами вже при в'їзді в Лімсток. Довелося зупинитись і покопатися у проводці, перш ніж фари знову засвітилися.

На дорозі нікого не було. З настанням ночі у Лімстоку не виходять з дому. Перші будівлі стояли зовсім поряд. Серед них особливо виділявся потворний гостроверхий будинок Жіночого інституту. Його обриси невиразно окреслювались у світлі зірок, і я відчув, як мене щось спонукає підійти і подивитися на нього зблизька. Не знаю, можливо, я вловив тінь людини, що крадькома прослизнула у ворота. Мене нестримно тягло до цього місця. Ворота були відхилені, і я пройшов крізь них у двір. Коротенька доріжка і чотири східці вели до дверей. Хвилину-другу я постояв біля них, вагаючись, що робити далі. Раптом зовсім поряд почулося шарудіння. Так, наче шаруділа жіноча сукня. Я рвучко обернувся і пішов до рогу будинку на звук. Там нікого не було. Звернувши за ріг, я несподівано зовсім поряд побачив відчинене вікно.

Потихеньку підкрався, прислухавсь. Було тихо, жодного звуку, та я відчував, що всередині хтось є. Моя спина ще не зовсім зміцніла для акробатики, але я сяк-так виважився на руках і, перехилившись через підвіконня, звалився всередину й наробив шуму.

1 ... 105 106 107 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зарубіжний детектив», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Зарубіжний детектив» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Зарубіжний детектив"