Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Острів Каміно 📚 - Українською

Читати книгу - "Острів Каміно"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Острів Каміно" автора Джон Гришем. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 105 106 107 ... 111
Перейти на сторінку:
це неприйнятно: угоду було вже укладено, і досі обидві сторони неухильно виконували взяті на себе зобов’язання.

— Це, звісно, так,— увічливо погодився пан Шапель.— Проте мій знайомий побоюється, що, отримавши останній рукопис, ваша сторона може вирішити його не оплачувати.

— А що, як ми зробимо платіж, а він вирішить лишити рукопис у себе?— поцікавився Кендрік.

— Думаю, вам доведеться піти на цей ризик,— відповів Ґастон.— На інше він не згоден.

Кендрік глибоко зітхнув і поглянув на спотворене жахом обличчя доктора Брауна.

— Я вам передзвоню за п’ятнадцять хвилин,— сказав він Ґастонові.

Доктор Браун вже телефонував у Принстон, де президент Карлайл усі останні п’ять годин не вставав з-за свого стола. Обговорювати насправді було нічого. Принстону «Ґетсбі» був потрібен набагато більше, ніж злочинцеві чергові чотири мільйони. Вони мусили ризикнути.

Кендрік зателефонував Шапелю й передав йому новини. Коли о 16:45 було підтверджено останній банківський переказ, Шапель подзвонив Кендрікові й повідомив, що сидить у таксі біля його офісної будівлі на авеню Монтень із рукописом «Ґетсбі» в руках.

Кендрік кулею вилетів із кабінету, а за ним щодуху кинулися доктор Браун і його колега. Похапцем збігши вниз широкими сходами, вони проскочили повз налякану секретарку у приймальні, і вибігли на вулицю, де побачили, як Ґастон виходить із таксі. Він передав їм товстий портфель і повідомив, що всередині— весь рукопис «Ґетсбі», за винятком першої сторінки третього розділу.

Метрів за сорок звідти стояв, спершись на дерево, Брюс Кейбл і спостерігав за цією сценою, щиро усміхаючись.

Епілог

За ніч у кампусі випало двадцять сантиметрів снігу, і, коли розвиднілося, там уже працювали команди прибиральників, розчищаючи лопатами й снігоприбиральними машинами доріжки й ґанки, аби стало можливо продовжити заняття. Студенти в чоботах і теплих куртках старалися якомога швидше дістатися з однієї аудиторії до іншої: температура опустилася майже до мінус десяти за Цельсієм, а до того ж повівав кусючий вітер.

Згідно з розкладом, який він знайшов в інтернеті, вона мала бути в аудиторії Квіґлі-холу, де проводила заняття з літературної творчості. Він дістався до будівлі, знайшов аудиторію, а тоді посидів і погрівся у вестибюлі другого поверху до 10:45. Потім вийшов на вулицю й став ходити туди-сюди доріжкою біля будівлі, удаючи, що розмовляє по мобільнику, аби не привернути зайвої уваги. Утім, на вулиці було надто холодно, щоб ним хтось зацікавився. Закутаний у теплий одяг, він нічим не відрізнявся від звичайних студентів. Вона вийшла з парадних дверей і попрямувала в інший бік від нього разом із купкою студентів, яка ставала дедалі більшою в міру того, як інші будівлі порожніли після закінчення занять. Він пішов за нею й побачив, що її супроводжує молодик із рюкзаком. Кілька разів звернувши, вони, вочевидь, попрямували до Стріпу — ряду магазинів, кафе й барів неподалік від кампусу Університету Південного Іллінойсу. Вони перейшли вулицю, і її супутник підтримав її за лікоть, ніби хотів їй допомогти, але потім відпустив, коли вони пішли швидше.

Побачивши, що вони заскочили в кав’ярню, Брюс зайшов у сусідній бар. Сунувши рукавиці в кишені куртки, він замовив чорну каву. За п’ятнадцять хвилин Брюс зігрівся й попрямував у кав’ярню. Мерсер та її супутник втулилися за маленьким столиком, повісивши свої куртки й шарфи на спинки стільців, і потягували якісь дорогі напої на основі еспресо, завзято щось обговорюючи. Брюс непомітно підійшов до їхнього столика.

— Здрастуй, Мерсер,— привітався він, не зважаючи на її супутника.

Вона була вражена, навіть приголомшена і, здавалося, не могла ні вдихнути, ні видихнути. Брюс обернувся до молодика й промовив:

— Даруйте: мені треба з нею поговорити кілька хвилин. Я довго сюди діставався.

— Якого біса? — обурився хлопець, вочевидь, уже готовий до бійки.

Мерсер торкнулася його руки й промовила:

— Усе гаразд. Просто дай нам кілька хвилин.

Молодик повільно підвівся, узяв свою каву і, проходячи повз Брюса, зачепив його плечем, на що той ніяк не відреагував.

— Гарненький. Твій студент?— поцікавився Брюс, сідаючи на його стілець.

Опанувавши себе, Мерсер відгукнулася:

— Повірити не можу... Яка тобі, власне, до цього справа?

— Ніякої. Чудово виглядаєш, Мерсер,— шкода тільки, що втратила свою засмагу.

— Зараз лютий, а я на Середньому Заході— далекувато від пляжів. Чого ти хочеш?

— У мене все гаразд, дякую, що запитала. А ти як?

— Чудово. Як ти мене знайшов?

— Ну як — ти не дуже-то й ховаєшся. Морт Ґаспер обідав із твоєю агенткою, і вона йому розповіла сумну історію про те, як Воллі Старк помер наступного дня після Різдва. Їм знадобився новий письменник для викладання літератури — і ось ти тут. Тобі тут подобається?

— Нормально — тільки холоднувато й надто вітряно.

Мерсер відпила кави. Обоє не опускали очі.

— А як там твій роман?— поцікавився Брюс із посмішкою.

— Добре. Половина вже готова, і я щодня продовжую писати.

— Про

1 ... 105 106 107 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Острів Каміно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Острів Каміно"