Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Фауст. Трагедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фауст. Трагедія" автора Йоганн Вольфганг Ґете. Жанр книги: 💙 Драматургія / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 106 107 108 ... 117
Перейти на сторінку:

Понад безоднею в задумі

Звисає скель стрімчастих ряд,

Клекочуть хвилі в сяйнім шумі,

Гримкоче грізно водоспад;

Налита соком деревина

До неба тягнеться, струнка —

І скрізь любов, любов єдина,

Що все це творить і плека.

О, як тут грозяно і буйно —

Двигочуть скелі, бір тремтить!

А глянь — вода вже тихоструйно

Любенько далі дзюркотить,

Зрошає миролюбні доли;

А блискавок жахні вогні

Оздоровляють видноколи,

Спаляють сопухи чадні.

Це все — провісники любові,

Її всесильний, творчий рух…

В її полум'яній обнові

Прокинься, мій схололий дух!

В кайдани пристрастей закутий,

Зболівся, змучився ти вкрай…

Втамуй, о Боже, біль мій лютий

І серце ласкою осяй!

P a t e r   s e r a p h i c u s[265]

(середня сфера)

Що там грає-виграває

В світлій хмарці ранковій,

Що з-за бору випливає?

То маленьких духів рій.

Х о р   б л а ж е н н и х   н е м о в л я т

Батьку любий! Де ми? Хто ми?

І куди нам путь лежить?

Ми нічого не свідомі,

Тільки знаєм: щастя жить!

P a t e r   s e r a p h i c u s

Опівночі ви вродились,

В зеленочку відцвіли;

Батько-мати там лишились,

Вас же ангели взяли.

Ви зближаєтесь сміливо —

Той, хто любить, вас притяг;

Та — щасливі! Не були ви

На крутих земних путях.

Щоб освоїтися з ними,

В очі досвідні ввійдіть[266]

І моїми — як своїми —

Наоколо поглядіть.

(Сприймає їх у себе).

Ось дерева, гори-кручі,

Онде бистрень клекотить,

Прямовисно вниз летючи,

Щоб дорогу скоротить.

Х о р   б л а ж е н н и х   н е м о в л я т

(зсередини)

Все тут грізне і зловісне,

Хоч і повне красоти…

Вже нам острах серце тисне,

Любий, добрий, відпусти!

P a t e r   s e r a p h i c u s

В вищі сфери підійміться,

Ростучи там без кінця,

Наскрізь силою пройміться,

Що виходить од Творця.

В оболоні ефіровій,

Духом благісним натхненні,

В вічнім сяєві любові

Вічно будете блаженні.

Х о р   б л а ж е н н и х   н е м о в л я т

(в'ючись круг найвищої вершини)

Взявшись за руки,

Побожний хор створім,

Врочисті звуки

У небеса знесім!

І нелукавим

Вірмо словам:

Той, кого славим,

Явиться нам.

А н г е л и

(ширяють у вищій атмосфері, несучи безсмертну частину Фауста)

Далося нам із лиха пут

Шляхетний дух розкути:

Стремління вічне й ревний труд

Сподобляться покути.

Любов одвічная над ним,

Пильнуючи, витає,

І сонм святих псалом [у виданні Фоліо 2003 р. — «псалмом»] гучним

Прибулого вітає.

М о л о д ш і   а н г е л и

Ці троянди, дар покутний

Грішниць, що страждають щиро,

Тут явили чар могутній —

Довершили подвиг віри:

Врятували скарб душевний.

Де кидали ми ті квіти,

Упадали пекла діти;

Вже не злобу — смуток ревний

Відчували вражі духи;

У Диявола самого

Серце мліло, повне скрухи.

Торжествуймо перемогу!

П о в н і   а н г е л и

Як тяжко нам нести

Ці земні лишки,

Святої чистоти

Тлінні домішки!

Дух до матерії

Приріс там щільно,

Зняти тепер її

І нам невільно.

Міцний зв'язок єдна

Єство подвійне,

Вічна любов одна

Його роздійме.

М о л о д ш і   а н г е л и

В'ється імлистий круг

Понад горою,

В нім ми вчуваєм рух

Звинного рою.

Хмарки світлішають,

В них вже виднішають

Діти блаженні,

Вільні від зéмних бід,

В весен новітніх цвіт

Преображенні.

Хай же і ця душа

З гроном ясним руша

В радісний літ,

В сфери священні,

У горній світ!

Б л а ж е н н і   н е м о в л я т а

Радо приймаємо

Духа сповитого,

В ньому вбачаємо

Ангела скритого.

Пелен земних розрив —

Мука остання:

Вже він достиг, дозрів

До раювання!

D o c t o r   M a r i a n u s[267]

(в найвищій, найчистішій келії)

Вгору здіймають дух

Обрії чисті…

Хором звершають круг

Світлі невісти.

Чий то з зірок вінок

Злотом яскриться?

То ж серед тих жінок

Неба цариця!

(В екстазі).

О владичице, молю,

Хай у неба сині

Тайну благісну твою

Я побачу нині.

Що плекав у грудях муж

Ніжно і суворо,

Ти прийми, як принос душ,

Як любов-покору.

1 ... 106 107 108 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фауст. Трагедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фауст. Трагедія"