Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

Ксі

Коли вранці Ердан повів Дігана на площу, у мене язик не повертається сказати "на страту", я відразу пішла до Грейсі. Дім Дігана знаходиться недалеко від палацу і, як виявилося, не одній мені спало на думку підтримати дружину засудженого. Всі наші жінки, які прилетіли з Імперії, зараз зібралися у Дігана вдома. З того часу, як доля нас об'єднала, зробивши дружинами та нареченими Диких, ми здружилися і навчилися всі неприємності та труднощі долати спільно. Випробування, які випали нам, лише зміцнили наш характер і згуртували. Ось і зараз, прийшовши до Грейсі, я не очікувала застати дружину засудженого до страти наставника на самоті і сльозах, вона діловито снувала по кухні, а дівчинки допомагали їй щось різати, смажити і розмішувати.

- Грейсі, я ... - Збираюся сказати, як я переживаю і сподіваюся на краще, але Грейсі мене перебиває.

- А, Ксі! Сідай осторонь, щоб не заважати. Чи допоможеш мені з тортом?

- З тортом? - Здивовано перепитую я.

– Діган сказав, що ввечері повернеться додому і нам буде що відсвяткувати! Ось я вирішила приготувати його улюблений торт!

Голос Грейсі звучить бадьоро, навіть трохи надто. Ось тільки рухи, завжди спокійної дружини Дігана, зараз трохи різкі, і блідість обличчя видає її напругу. Дівчатка хоч і вдають, що активно й зацікавлено допомагають, але я помічаю, що сьогодні вони похмурі та незвичайно мовчазні. Усі дивляться на мене, а що я можу сказати? Ердан пішов рано-вранці похмуріше хмари. Його настрій не вселив в мене оптимізму.

Беру себе до рук і заявляю:

- Значить, робитимемо торт! Впевнена, нам знайдеться, що відсвяткувати ввечері!

Дівчата жваво загули, вирішивши, мабуть, що в мене, як у дружини наслідного принца, є інформація, якої вони не мають.

Ми починаємо метушитися і активно пересуватися по кухні, а Грейсі розумічи дивиться мені в очі і одними губами вимовляє: "Дякую".

Я обіймаю її, і в цей момент Грейсі не витримує і починає плакати, а ми всі разом із нею.

Ердан

Початок страти затримується і ті, хто зібрався на площі, вже починають нервувати. Будь-яке невдоволення недобиті бунтівники можуть використати на свою користь. І я, і батько це розуміємо.

- Батьку, ти впевнений, що Зберігач Указів розповість правду?

- Мій, хлопче, давай обійдемося без подробиць. - І після невеликої паузи батько додає: - У Кая свої методи.

Я почекав, але він більше нічого не сказав, а я і не наполягав. Мені вистачило видовища допиту бунтівників тоді, у горах.

Я все розумію та киваю, але спокійніше не стає.

Мені страшенно до болю, але я терпляче чекаю, як і просив батько. Нарешті помічаю Кая, що виходить із підземелля. Він подає умовний сигнал і батько піднімається. Ми разом із ним сходимо на трибуну, розташовану навпроти помосту, де лежить Діган.

  На площі тиша така, що чути, як луска наставника шелестить при диханні. Натовп завмер в очікуванні неприємного видовища. Страта Дігана мало кому принесе задоволення.

Краєм ока помічаю як королівські сторожі, які досі були розосереджені по всій площі, починають групуватися в кількох місцях, мабуть, там і перебувають останні зрадники.

Зараз батько віддасть наказ про початок страти, напевно, це викличе хвилю невдоволення і, скориставшись метушнею, сторожі схоплять бунтівників.

Батько піднімає руку, помах якої повинен подати сигнал про початок страти, а заразом і вартовим. Але замість того, щоб опустити її, продовжує тримати піднятою, привертаючи до себе увагу.

- Я король Диких Земель, Грег із Роду Золотих Драконів, відмовляюся від престолу на користь свого законного сина та спадкоємця Ердану.

Здається, всі присутні на майдані розучилися дихати. І я не виключення!

- Батько??!

- Тепер ти - Король Диких Земель, мій хлопчику!

Натовп відмирає, і вітальні крики приголомшують мене, теж приголомшеного словами батька!

Скориставшись метушнею, королівська стража зовсім непомітно для оточуючих, заарештовує останніх бунтівників, і Кай киває батькові. Я помічаю все це автоматично, як у тумані, все ще не в змозі повірити у те, що відбувається.

Зі ступору мене виводить голос батька:

- Яким буде твій перший указ, Король Ердан? – І подумки додає: «Все ж таки не забороняй користуватися виделками у палаці, не всі це зрозуміють, тим більше зараз!»

Я сміюся, але швидко замовкаю, розуміючи, що зараз від мене вимагається, і піднімаю руку, привертаючи до себе увагу та закликаючи до тиші.

- Я, король Диких Земель, Ердан із роду Золотих Драконів, владою, дарованою мені Богами, наказую помилувати Дігана з Роду Червоних Драконів і поновити його на посаді начальника Королівської варти!

Натовп радісно реве, підручні ката звільняють Дігана. Він відразу обертається, і, підійшовши до трибуни, на якій стоїмо ми з батьком, опускається на одне коліно і приносить клятву вірності мені, своєму новому королеві. Слідом за ним усі присутні на площі складають присягу.

Останнім переді мною схиляє коліна батько. Вимовляє слова присяги і подумки додає: «Я сподіваюся, ти, хоча б іноді, прислухатимешся до моїх порад, сину? І я не пошкодую про своє рішення?"

Я не зміг утриматися, щоб подумки не підколоти батька і відповів: «Я постараюся. Як бачиш, я прислухався до твоєї першої поради і не заборонив використовувати виделки у палаці, хоча лише Боги знають, чого мені це коштувало!»

Цей уявний діалог чув тільки Діган, тому наш сміх, можливо, й звучав недоречно в даній ситуації, але ніхто з оточуючих не наважився висловити своє невдоволення.